Казначейські позички виражають відносини надання фінансової допомогипідприємствам і організаціям органами державної влади і керування зарахунок бюджетних засобів на умовах зворотності, терміновості і платності.
В даний час у нашій країні ця форма активно не використовується. Однак прикорінній реформі відносин власності супроводжуваної роздержавленням іприватизацією господарських структур, держава не може нестивідповідальність за фінансові результати діяльності підприємств іорганізацій замість правомочних власників. Але при необхідності державніоргани можуть надавати фінансову допомогу господарським суб'єктам, устабільній роботі яких вони зацікавлені, але на умовах зворотності,терміновості, платності. Відносини по лінії казначейських позичок не єаналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від банківськихструктур органи державної влади і управління надають фінансову допомогу наінших умовах, з інших причин і в інших цілях. Казначейські позичкивидаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка, вони можливіу випадку фінансових утруднень підприємств і господарських організацій узв’язку з їх особливим стану на ринку, не мають комерційної мети, а єзасобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічнихструктур.

По гарантованих позиках уряд реально несе фінансову відповідальністьтільки у випадку неплатоспроможності платника. В нашій країні створеніумови для відродження гарантованих позик у зв'язку з наданням місцевиморганам влади, а так само окремим господарським структурам права проводитиоперації по наданню позик.

Державний кредит покликаний мобілізувати фінансові ресурси дляфінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами. Назва
"Державний кредит" не зовсім відповідає своїй суті. Тут точнішою була бназва "Державний борг". Ефективність використання державних запозиченьзначною мірою залежить під системи управління боргом. Управління державнимборгом — одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливаумова її фінансової стабільності. Процес управління боргом має декількаетапів: залучення коштів; використання коштів; повернення боргу і виплатавідсотків.

Державне управління залученням коштів, як правило, здійснюється вконтексті бюджетного процесу, де законом "Про державний бюджет" навідповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантіїйого повернення. Мета політики управління боргом — одержати найвищий ефектвід фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічнихтруднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієїсистеми управління боргом держави. Тому залучені кошти повиннівикористовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. Прицьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніхпотреб, а й експорт продукції, конче необхідний для одержання іноземноївалюти на обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Якщо цього небуде, то платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високоїчастки експорту та вітчизняного виробництва. В результаті комерційнікредитори, побоюючись імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитуваннякраїни.

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначаєтьсядвома факторами: по-перше, скільки капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризиплатежів. При обчисленні цих факторів повинні враховуватись яккороткотермінові, так і довготермінові характеристики державного боргу.
Тому важливою умовою збереження платоспроможності, довіри кредиторів іпом'якшення умов кредитування є економічне зростання.

Що стосується зовнішніх запозичень, то вони повинен використовуватисявиключно для інвестицій, проте висока норма інвестицій необхідна, аленедостатня умова для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні бутитакож ефективними, в тому розумінні, що прибуток за інвестиціями повиненперевищувати вартість залучення капіталу. Позичкові ресурси, якіінвестуються нерозумно, є більшою небезпекою, ніж повна відсутністьзовнішніх позик. Зовнішній борг може зростати швидше, ніж експорт лишепротягом визначеного часу і лише у тому разі, якщо борг щодо експортуневеликий.

Існує один негативний елемент економічної політики, який є спільнимдля всіх країн, що схильні мати проблеми з погашенням та обслуговуваннямдержавного боргу. Це неспроможність контролювати дефіцит державногобюджету.

Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає комплексзаходів щодо його обслуговування — це погашення позик, виплати процентів заними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позикздійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держававдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованостішляхом випуску нових позик. Виплата процентів, виграшів, коштів ізпогашення позик становить основну частку витрат на обслуговуваннядержавного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання іреалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражівпогашення і деякі інші витрати.

Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація,уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстроченняпогашення і анулювання позики. Конверсія — це зміна дохідності позики.
Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися запозиками. Збільшення сгроків дії випущеної позики називають консолідацією.
Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно. Уніфікаціяпозик — це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущенихкількох позик обмінюються на облігації нової позики. В деяких випадках можездійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто колидекілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової. Цей методекономічних обгрунтувань не має.

Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коливипуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позиквикористовують на обслуговування раніше випущених позик. Усі зазначеніметоди застосовують і щодо внутрішнього боргу. Відстрочення погашенняборгових зобов'язань, а також анулювання боргу може застосовуватися як довнутрішніх, так і зовнішніх позик. Анулювання боргів може бути зумовленофінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичнимимотивами.