Отже, вплив боргу на економічний розвиток України не можна охарактеризувати однозначно: він досить складний та суперечливий і значною мірою залежить від характеру використання позик. (Так, зовнішні позики можуть сприяти економічному зростанню, якщо вони спрямовуються на розвиток національного виробництва, а не активно проїдаються. За умов їх продуктивного використання не виникає проблем з поверненням наданих кредитів і зі сплатою про-центів по них. Кредити, надані Світовим банком у 2000 р. під конк-ретні проекти, тобто спрямовані на реформування української еконо-міки, розподілялися так: розвиток підприємств (200 млн. дол.), струк-турна перебудова фінансового сектора (110 млн. дол.), реформування державного управління (100 млн. дол.), управління державними ре-сурсами (100 млн. дол.), структурна перебудова вугільного сектора (80 млн. дол.). Важливим напрямом використання зовнішніх позик є підтримка національної валюти. З цією метою передбачалося залучи-ти 520 млн. дол. (20,3 % загальної суми зовнішніх позик). За допомо-гою цих позик передбачалося розв'язати гострі проблеми, що поста-ють перед Україною. Однак в нашій країні зовнішні позики такого спрямування становлять незначну частку в їх загальній сумі. Зокре-ма, позики Європейського банку реконструкції та розвитку під інве-стиційні проекти у 2000 р. мали досягти 713 млн. дол. США, однак не були реалізовані.

І ще одним позитивним аспектом впливу зовнішніх позик є те, що вони сприяють прискоренню ринкової трансформації економіки Ук-раїни, оскільки частина з них має форму пов'язаних кредитів. Зокре-ма, найбільші кредитори України -- МВФ і Світовий банк -- нада-ють кредити при дотриманні країною певних умов. МВФ, як прави-ло, вимагає проведення скоригованої з ним фіскально-грошової політики, яка, на думку Фонду, має забезпечити поліпшення платіж-ного балансу, а Світовий банк вимагає лібералізувати торгівлю або провести приватизацію державного майна.

Однак не можна забувати, що накопичення зовнішніх боргів за певних умов може перетворити країну на неплатоспроможного бор-жника. Значні обсяги державного боргу та постійне його зростання в умовах реального падіння ВВП значно посилюють економічну за-лежність держави від зовнішніх і внутрішніх кредиторів, а отже, ство-рюють небезпеку економічній незалежності України. Крім того, залу-чення коштів на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках може ма-ти негативні наслідки, які необхідно враховувати:

- збільшення загальної суми державного боргу є перекладанням по-точних витрат на майбутні періоди, а таке накопичення боргу мо-же призвести до боргової кризи;

- позичені кошти мають свою ціну (часто невиправдано високу) і цим знову ж таки збільшують навантаження як на поточний, так і на наступні бюджети;

- позики на внутрішніх фінансових ринках відволікають наявні кредитні ресурси з реального сектора економіки, що негативно позначається на фінансовому стані підприємств та інвестиційно-му кліматі в країні.

В Україні реальність цієї загрози посилюється такими чинниками:

- абсолютним переважанням у структурі зовнішніх позик кредитів, »у процесі використання яких не створюється джерело для їх повернен-ня та сплати процентів, так що для їх обслуговування держава має залучати нові кредити, потрапляючи тим самим у замкнене коло;

- неефективним використанням інвестиційних кредитів, про що свідчить зростання заборгованості юридичних осіб -- резидентів України по кредитах, наданих під гарантії уряду;

- відсутністю належного контролю за витрачанням даних коштів, внаслідок чого вони можуть використовуватися з своїм цільовим призначенням щодо конкретних проектів.

Вищезазначене зумовлює необхідність розв'язання ряду боргових проблем. Першочергове завдання-- їх законодавче та інституційне врегулювання. Нині відчувається гостра потреба в законопроекті про державний борг, який би вдосконалив процедури надання державних гарантій по іноземних кредитах і посилив контроль за по-ведінкою фінансових посередників на боргових ринках. Крім того, дуже важливо, щоб сучасна політика управління державним боргом була спрямована на вирішення таких питань:

- скорочення обсягів державних позик;

- зниження їх вартості;

- пролонгацію термінів їх обігу;

- скорочення непріоритетних видатків;

- коригування фіскальної та приватизаційної політики держави.

Саме ці питання й намагається вирішувати Державне казначей-ство, здійснюючи управління бюджетним дефіцитом і державним боргом країни. В останньому випадку це відбувається при тісній взає-модії й співпраці різних міністерств і відомств, які несуть відпові-дальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави. Зазначимо, що у світовій практиці роль міністерств і ві-домств в управлінні державним боргом різна. В деяких країнах каз-начейство виконує основні функції щодо управління державним бор-гом, в інших такі функції покладено на міністерство фінансів та цен-тральний банк країни. Отже, загалом в управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністер-ство фінансів України, Національний банк України, Державне казна-чейство України.

Казначейство в системі управління державним боргом виконує такі функції:

- здійснює разом з Національним банком України та Міністерством фінансів України управління внутрішнім державним бор-гом і його обслуговування відповідно до чинного законодавства;

- фінансує витрати з державного бюджету для обслуговування дер-жавного боргу в терміни згідно з графіком;

- забезпечує фінансування витрат з державного бюджету для пога-шення державних цінних паперів і сплати доходу по них;

- здійснює облік випуску та погашення державних цінних папе-рів за термінами обігу згідно з вимогами бюджетної класи-фікації;

- нараховує відсотки та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;

- здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юри-дичних особах, які отримали іноземні кредити під гарантії уряду України;

- інформує Міністерство фінансів України