„ Поняття економічної злочинності”

1. Економічна злочинність як явище, властиве будь-якій державі

У світі жодної держави, економіка якої абсолютно була б схожа на економіку іншої держави. Проте схожими можуть бути типи власності, засоби виробництва, співвідношення державної і приватної власності тощо. В економіці будь-якої держави є суперечності й недоліки, які використовує злочинність. Це стосується і економіки України.

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з нею є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур держави.

Криміналізація економіки є серед основних загроз економічній безпеці України та будь-якої іншої держави.

Засновником теорії економічної злочинності є американський кримінолог Е. Сатерленд, який у 1939 році ввів поняття „білокомірцева" злочинність, що мало на увазі незаконну діяльність корпорацій, передусім, їх менеджерів [33, с. 68].

У вітчизняній кримінологічній літературі питання про економічну злочинність було поставлено на початку 70-х років. Тоді почали застосовуватися такі терміни, як „злочини у сфері економіки", „економічні злочини", „економічний саботаж", „безгосподарність", „марнотратство", „корупція", „відмивання „брудних" грошей". Проте серйозних досліджень економічної злочинності в той період не проводилося. .

Проте й до цього часу єдиного міжнародно визначеного визначення економічної злочинності не існує. Це пов'язано з певними відмінностями економіки різних країн, а також розбіжностями думок різних кримінологів щодо кола злочинів, які слід вважати економічними [8, с. 234].

У той же час існує значна подібність позицій щодо основного змісту даного поняття, виходячи з яких до зазначеної злочинності належить,

насамперед, така, безпосереднім мотивом котрої є економічна вигода. Крім того, щоб охарактеризувати економічну злочинність, остання повинна мати певну тривалість, вчинятися систематично і в рамках економічної діяльності, яка сама по собі не може підлягати кримінальній відповідальності, але в окремих випадках становить основу таких діянь [27, с. 54].

Досить часто як тотожні розглядаються поняття „економічні злочини" і
„злочини в сфері, економіки". Зокрема, Яковлєв О.М. зазначає, що
„економічні злочини" (розкрадання, крадіжки, хабарництво, приписки тощо)
- це злочини корисливі,_майнові і, разом з тим, це злочини у сфері економіки
[49, с. 50]. А економічна злочинність розглядається ним як сукупність
корисливих зазіхань на власність, порядок управління у сфері народного господарювання, що вчиняються особами, які займають певні соціальні позиції в структурі економіки та виконують повноваження, пов’язані з цими позиціями [49, с. 52]. При цьому поняття економічної злочинності є не тільки кримінально-правовим, а й кримінологічним. Підставою для поєднання вказаних злочинів є їх зв'язок із конкретними особливостями економічного і господарського механізму. Єсіпов М. цю злочинність визначає як діяння, спрямовані на досягнення економічного результату протиправним шляхом суб'єктами господарської діяльності [15, с. 66].

Дальший І. під економічною злочинністю розуміє як сукупність умисних корисливих злочинів у сфері легальної і нелегальної економічної діяльності, основним безпосереднім об'єктом яких виступають відносини власності і відносини у сфері господарської діяльності [29, с. 174].

Як бачимо, під час ранніх досліджень явища економічної злочинності основні зусилля вчених зосереджувалися на пошуку суб'єкта та об'єкта економічних посягань. Так, якщо Сатерленд звертав увагу на осіб, які посідають високе соціальне становище і вчиняють злочини у процесі своєї професійної діяльності, то для більшості сучасних визначень економічної злочинності характерна відсутність суб'єкта. Це пов'язано з тим, що в 70-х роках XX століття значно було розширено перелік діянь, що становлять

економічні злочини. При цьому необхідно зазначити, що економічні злочини вчиняються підприємцями проти конкурентів (порушення правил конкурентної боротьби, промислове шпигунство), окремими підприємцями проти держави (незаконне одержання державного кредиту) або кількома підприємцями спільно проти економічної системи (недотримання правил конкуренції), а також проти суспільства в цілому (економічні злочини) [50,с.32].

Отже, економічну злочинність можна визначити як протиправну суспільно небезпечну діяльність, що посягає на інтереси економіки держави в цілому, її економічну систему, на інтереси окремих груп суб'єктів підприємницької діяльності чи їх окремих осіб, а також на інтереси суспільства в цілому, яка має в більшості випадків сталий характер і вчиняється з метою збагачення.

Необхідно також розрізняти такі поняття як „економічна злочинність" та „тіньова економіка". Фейп Е. зазначає, що тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховуємся офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Тому він виокремлює дві основні складові тіньової економіки:

1) легальну неприховану економічну діяльність, що не підлягає
оподаткуванню та з різних причин не враховується офіційною статистикою
(„неформальна економіка");

2) протизаконну, свідомо приховану економічну діяльність („підпільна
економіка") [10, с. 87].

Необхідно також пам'ятати, що „тіньова економіка" є економічним терміном, тому поняття „економічна злочинність" повинно розглядатися з точки зору кримінально-правової теорії.

Економічна злочинність як і будь-який інший вид злочинності має свої ознаки, які й вирізняють її з-поміж цих видів. До таких ознак належать: 1) несприятливо впливає на відносини у сфері економіки; 2) має корисливий характер; 3) вчиняється в основному службовими особами; 4) складність встановлення в багатьох економічних злочинах конкретного суб'єкта -фізичної особи; 5) економічний злочинець не вважає себе злочинцем і не ототожнює себе із злочинним світом; 6) економічна злочинність завдає суспільству величезної матеріальної шкоди, але більшість членів суспільства не вбачає в цих діяннях великої суспільної небезпеки.

Економічна злочинність у країнах із розвинутою економікою є одним з найбільш поширених різновидів злочинності. Так, за даними ООН економічні збитки від цього виду злочинності становлять 5 % ВВП у розвинутих країнах [29, с. 174].

Економічна