Невірним є також твердження про те, що економічна злочинність - це злочинність без фізичних жертв, оскільки вона немає насильницького характеру. Дослідження показали, що одним із масових видів економічної злочинності є свідоме порушення техніки безпеки та законів про охорону здоров'я та навколишнє природне середовище. За оцінками вчених, наслідки таких порушень в кілька разів перевищують смертність від насильницької злочинності. Отже, крім матеріальної, економічною злочинністю завдається значна фізична шкода, підрахувати яку зараз важко.

Відбувається також посилення зовнішньоекономічного характеру економічної злочинної діяльності. Так, до найпоширеніших видів злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності належать: контрабанда, торгівля органами та тканинами людей, торгівля людьми, автотранспортом торгівля зброєю та наркотичними речовинами. В Україні активізація контрабандної діяльності спостерігається практично на всіх ділянках кордону. Найбільш напруженою є ситуація на російській, молдовській, словацькій та польській ділянках, на які припадає понад 80 % вартості усіх товарів, вилучених на кордонах України.

Таким чином, економічна злочинність у країнах з розвинутою економікою є одним з найбільш поширених видів злочинності. Вона властива будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям. Економічна злочинність стримує подальший розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку підриває основи економічної безпеки держави, викликаючи при цьому соціальну нестабільність та зневіру законослухняних громадян у спроможності держави захистити їхні інтереси.

2. Кримінологічна класифікація економічних злочинів

Питання економічної злочинності неодноразово піднімались на конгресах ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками. Так, в одній із резолюцій Сьомий конгрес ООН відніс

економічні злочини до особливо небезпечних і вказав на посилення боротьби

з ними [37, с. 256]. При цьому спрощена схема економічних злочинів була

представлена такими складами: монопольні злочини; шахрайство (підкуп, зловживання довірою, обман покупців); цифрові шахрайства; фіктивні

організації; фальсифікації бухгалтерських документів; порушення

ергономічних вимог і стандартів; навмисна неточність в описі товарів; нечесна конкуренція; фінансові порушення і ухилення від сплати податків; митні порушення; біржові та банківські порушення; порушення, що завдають шкоди навколишньому середовищу; „відмивання" грошей і власності, нажитих злочинним шляхом.

У публікаціях західних кримінологів економічні злочини класифікуються або на законодавчій основі, тобто за назвою порушених норм кримінального закону, або за видом об'єкта посягання. Інколи таке групування наводиться у вигляді переліку економічних діянь.

Виходячи з першого критерію економічні злочини в Україні можна класифікувати наступним чином:

* злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шляхом його

привласнення чи розтраті особами, яким воно було ввірено чи
перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим

становищем (ст. 191 КК України);

* злочини, що посягають на фінансові інтереси й фінансову систему

держави: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення,

пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених

грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї (ст.

199), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200), контрабанда (ст. 201), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207), ухилення від сплати податків (ст. 212) та деякі інші (ст. 208 - 211, 215 - 217, 233 - 235);

* злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам: фіктивне підприємство (ст. 205), фіктивне банкрутство (ст. 218), доведення до банкрутства (ст. 219), приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220), незаконні дії в разі банкрутства (ст. 221), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.. 222), порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів (ст. 223), виготовлення, збут і використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224);*

злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці: змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування (ст. 228), незаконне використання товарного знака (ст. 229), порушення антимонопольного законодавства (ст. 230), незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232), протидія законній господарській діяльності (ст. 206); у багатьох випадках ці діяння пов'язані з комп'ютерними злочинами (ст. 361 - 363);*

злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204) та деякі інші (ст. 213, 214);*

злочини, пов'язані зі сприянням службовими особами в корисливих цілях підприємницькій діяльності (так зване комерційне хабарництво, ст. 368), і деякі інші злочини у сфері службової діяльності, вчинені з

вказаною метою: зловживання владою або службовим становищем (ст.364), службове підроблення (ст. 366);

* злочини, що посягають на права споживачів: обман покупців і замовників (ст. 225), фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК України).

У країнах з ринковою економікою до зазначених видів економічних злочинів відносять також:

* злочини проти довкілля;

* злочини проти безпеки виробництва.

Так, наприклад, у Німеччині 40 % розкрадань здійснюються шляхом привласнення,