розтрат і підробок на фірмах, у банках і корпораціях їхніми співробітниками. Збитки від цього становлять десятки мільярдів марок. У США збитки внаслідок розкрадання з використанням комп'ютерних мереж становлять мільярди доларів, а витрати приватних фірм для захисту власної майнової та інформаційної безпеки перевищують сто мільярдів доларів [8, с. 236].
Деякі класифікації будуються за конкретними критеріями. Так, наприклад, німецький професор Г. Кайзер класифікує економічні злочини на З групи:
I. Злочини проти банківської та акціонерної системи, системи страхування і
свободи конкуренції, включаючи зловживання довірою та фіктивне
банкрутство, порушення авторських прав і права маркірування;
II. Ухилення від сплати податків, митні злочини, шахрайство із субсидіями, здирство і хабарництво;
III. Порушення законодавства про охорону праці, злочини проти споживачів та навколишнього середовища.
Німецький вчений М. Шнайдер виділяє три сектори економіки, що є об'єктами економічних посягань:
злочини, що посягають на банківський і кредитний сектори;
злочини, що посягають на сектори будівництва і нерухомого майна;
3) злочини, що посягають на сектори транспортування і подорожей [33, с.73].
Медведєв А. класифікує економічні злочини на такі види:
злочини, пов'язані зі зловживаннями капіталовкладеннями та нанесенням збитків компаньйонам, акціонерам, інвесторам (незаконні операції з бухгалтерськими документами, акціями, інвестиціями);
злочини, які проявляються у зловживаннях з депозитним капіталом і наносять збитки кредиторам, гарантам (фіктивне банкрутство, шахрайство у галузі страхування, маніпуляції із субсидіями);
злочини, пов'язані з порушенням правил вільної конкуренції (промислове шпигунство, штучне завищення або заниження цін, змова про фіксування цін, фіктивна реклама);
злочини, що порушують права споживачів (випуск недоброякісної продукції, шахрайство, що спричиняє збитки споживачам);
злочини проти довкілля (забруднення водойм, атмосфери, порушення правил будівництва);
злочини, що посягають на фінансову систему держави (шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, порушення правил торгівлі);
злочини, пов'язані зі зловживаннями у галузі соціального страхування і пенсійного забезпечення;
злочини, пов'язані з навмисним порушенням правил техніки безпеки, що заподіює матеріальну і фізичну шкоду працівникам;
комерційні хабарі;
комп'ютерні злочини [38, с. 82].
Залежно від суб'єктів та засобів вчинення_Литвак О. економічні злочини поділяє на 3 групи;
1) розкрадання майна незалежно від форми власності, шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, а також крадіжки з використанням легального до вкраденого;
2) корисливі злочини, які вчиняються шляхом зловживання посадовим
становищем без ознак розкрадання (ухилення від сплати податків,
шахрайство з фінансовими ресурсами);
3) корисливі злочини в сфері торгівлі, послуг та в інших сферах приватного
бізнесу без використання посадового становища і без використання
посадового становища і без ознак розкрадання (фальшивомонетство,
контрабанда) [33, с. 74].
Крім того, можливою є також кримінально-правова класифікація економічних злочинів:
злочини у сфері відносин власності, пов'язані із службовою діяльністю: розкрадання майна шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання службовим становищем;
злочини у сфері використання бюджету: порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, що змінюють прибутки і витрати бюджету всупереч визначеному законом порядку;
злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів, незаконні операції з валютними цінностями; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) та обороту цінних паперів; підробка знаків поштової оплати і проїздних квитків;
4) злочини в сфері підприємництва: заняття забороненими видами
підприємницької діяльності; порушення порядку її зайняттям; фіктивне
підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; виготовлення
спиртних напоїв і торгівля ними; незаконна торгівельна діяльність; протидія
законній підприємницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне
банкрутство;
5) злочини у сфері захисту від монополізму і несумлінної конкуренції:
незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять собою
комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці; змова про
фіксування цін; примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань;
6) злочини у сфері обслуговування населення: випуск або реалізація
недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників; одержання
незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов'язаних з
обслуговуванням населення, порушення правил торгівлі;
7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда.
Таким чином, економічна злочинність охоплює різноманітні зловживання суб'єктів господарювання, що посягають на порядок управляння економікою. При цьому досить часто економічна злочинність реалізується в процесі професійної діяльності суб'єктів господарювання, про свідчать вищезазначені класифікації економічних злочинів. При цьому кожна із наведених класифікацій сприяє аналізу та систематизації економічних злочинів.
Кримінологічна характеристика економічної злочинності Кримінологічний аналіз окремих видів економічних злочинів
Експерти МВФ зазначають, що за допомогою світових фінансових систем злочинні організації щорічно легалізують від 500 млрд. до 1,5 трильйона доларів США. Це - 1,5-5 % валового світового продукту [14, с. 9]. В Україні за даними Міністерства внутрішніх справ щорічний незаконний доход кримінальних структур складає понад 30 млрд. гривень, що становить 70 % прибуткової частини бюджету України [22, с. 70].
При цьому легалізація доходів, отриманих від злочинної діяльності, сприяє зростанню організованої злочинності та ї проникненню у легальну економіку. За свою суттю відмивання грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого є одержання доходу [39, с. 25].
Організовані злочинні утворення корисливо-господарської спрямованості при легалізації злочинних доходів використовують: службових осіб банківських, кредитно-фінансових установ, корумпованих державних службовців; конвертаційні центри, „лжефірми", „лжебанки", спеціально засновані для легалізації грошових коштів; юридичних осіб незалежно від форм власності, в тому числі підставні іноземні фірми.
Більшість дослідників механізм легалізації злочинних доходів розглядає як введення кримінальних грошей у легальний обіг через банківсько-фінансові установи, підприємницьку та іншу економічну діяльність. Організовані злочинні групи, злочинні організації легалізують злочинні доходи шляхом здійснення банківських, фінансово-господарських, зовнішньоекономічних та інших господарських операцій, придбання рухомого і нерухомого майна, правових документів, інших документів, що виконують роль грошового еквівалента.
Для легалізації, тобто введення