зарубіжній правовій науці недостатньо досліджені способи легалізації злочинних доходів організованими групами та злочинними огзганізаніями: Але все ж таки до них можна віднести:

1 * використання підставних компаній, як правило, зайнятих дрібним бізнесом, пов'язаним з оплатою готівкою, - ресторани, готелі, бари, нічні клуби, будівельні фірми. Великий обсяг операцій для відмивання злочинних доходів транснаціональних корпорацій виконують „фірми-привиди", що діють декілька місяців, а потім безвісти зникають;

2 * розміщення засобів у офшорних фінансових центрах. їх роль у міжнародній фінансовій системі полягає у наданні транснаціональним компаніям, що мають мережу закордонних філій, можливості відкривати свої штаб-квартири і діяти в найсприятливіших умовах з погляду податкового й обмінного режимів, а також більш значної свободи дій на міжнародних фінансових і грошових ринках, ніж це можливо у інших країнах. У офшорних центрах нерезиденти цілком або частково звільняються від податків, у зв'язку з чим такі центри часто називають „податковими гаванями" чи „податковим раєм". їх відрізняє наявність сучасних міжнародних засобів зв'язку, відсутність валютного контролю і контролю вкладів у іноземній валюті. Для діяльності останніх також характерний високий ступінь таємності, суворе дотримання таємниці внесків і спрощена процедура реєстрації, простота фінансової звітності, наявність анонімних померлих рахунків;

3 * переказування грошей частинами з країни у країну, з однієї фінансової установи в інші, розміщення на міжнародних ринках, операції здійснюються багаторазово, щоб ускладнити процес розкриття злочину. Значні суми готівки розбиваються порівняно на невеликі частини, оскільки законодавство про відмивання доходів передбачає необхідність вказівки джерела їх походження, якщо сума переказу перевищує 10-12 тис. доларів;

4 * практикуються інвестиції в урядові або казначейські облігації, що випускаються державою для покриття внутрішнього боргу і обертаються на фондових ринках. Вони можуть бути придбані і продані анонімно, у) Водночас М. Салтевський, досліджуючи способи легалізації незаконно 1 одержаних грошових коштів, наголошує на їх зв'язку з хабарництвом, корупцією, фінансовим шахрайством, злочинами у сфері службової діяльності. Зокрема, при здійсненні фінансових операцій, купівлі-продажу майна, позики, кредитування, підприємницької діяльності, підставної . економічної діяльності (відкриття фіктивних фірм, підприємств) [22, с. 73].

у Що ж до наркобізнесу, то його великих ділків обслуговують політики і експерти, які утворюють новий кримінальний клас професійних „відмивальників грошей", що вербуються з числа адвокатів, біржових маклерів, агентів у справах продажу нерухомості й особливо банківських службовців та власників невеликих фінансових установ. Саме банки на периферії у „податкових райських нішах" і головних фінансових центрах світу беруть участь у фінансуванні наркобізнесу, здійснюють для нього усі види банківського обслуговування, консолідують одержані прибутки. /Наркоділки з метою сприяння легального бізнесу використовують підкуп, тиск, погрози, шантаж, і нарешті, терор. Це дозволяє їм майже завжди втягнути в свою діяльність впливових чиновників або службовців приватного сектора, домогтися їх співробітництва. А коли таке вдається, вони здобувають контрольний пакет і передають у руки „своїх людей" управління окремими банками [47, с. 89].

Таким чином, проблема відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом, поширилася у міжнародному масштабі, перетворилася у глобальну загрозу цілісності, надійності і стабільності фінансових, торговельних систем і, навіть, урядових структур і вимагає у зв'язку з цим вжиття заходів по боротьбі з цим явищем з боку міжнародного співтовариства в цілому.

Останнім часом також великого поширення набуло створення фіктивних підприємницьких структур. В Україні третина всіх зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності нею не займається і податків не сплачує.

Спектр застосування можливостей фіктивних фірм досить широкий. уВони використовуються не лише для зменшення (приховання) об'єктів оподаткування, але і при здійсненні фіктивного підприємництва, відмивання грошових засобів, отриманих злочинним шляхом, хабарництві, незаконному переказуванні грошових засобів за межі держави, незаконному придбанні валютних засобів, порушеннях законодавства (контрабанда, імпорт товару) та інші [35, с. 66].

Так, наприклад, під прикриттям фіктивних фірм укладаються договори з державними металургійними підприємствами для надання посередницьких послуг при експорті металопродукції іноземним фірмам, а отримавши продукцію, іноземні фірми не розраховуються за ці послуги, або розраховуються частково. Українські фірми після таких оборудок ліквідовуються і за домовленістю з іноземними фірмами ділять валютну виручку, яку залишають за кордоном.

Крім того, фіктивно створені спільні підприємства сприяють перекачуванню валюти за кордон і її "відмиванню". Це дозволяє отримувати кредити і переводити їх за кордон. Після цього спільні підприємства ліквідовуються. Так, в Україну не надходять 70 % валютного прибутку, який осідає на рахунках закордонних банків, відкритих на підставних осіб.

Фіктивні фірми використовуються також для споєння злочинів у кредитно-фінансовій сфері, зокрема, для фінансових шахрайств, розкрадання кредитів, незаконної конвертації грошей у вільно конвертовану валюту та їх переказ за кордон. При здійснення таких злочинів використовують схему, за якою кошти неодноразово переказують з рахунка на рахунок, з однієї фіктивної фірми в іншу і на одному з етапів вилучають, після чого ці "фірми" припиняють існувати або оголошують себе банкрутами.

Крім того, фінансові схеми опосередковані фіктивними фірмами, використовуються також для приховування крадіжок та інших зловживань, вчинених керівниками великих державних підприємств, акціонерних товариств. Так, за змовою між учасниками здійснюється товарообмінна операція. Суб'єкт підприємництва поставляє обладнання державному підприємству за ціною його купівлі від фіктивної фірми. В обмін за товарообмінним договором суб'єкт підприємництва отримує продукцію від державного підприємства, яка за ціною набуття реалізується споживачу. Фактичне виведення грошових засобів із легального обігу здійснюється в ланці використання фіктивної фірми, яка реалізує набуте у виробника обладнання суб'єкту підприємництва по ціні