в 2 - 3 рази вищій. Отримані від реалізації продукції грошові засоби перераховуються фіктивній фірмі за поставку обладнання або ж перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок здійснюється до поставки обладнання. Основним змістом цієї схеми є наявність зговору між її учасниками. Фіктивна фірма знаходиться під контролем осіб, які беруть участь в фінансовій схемі. Грошові кошти, які поступили на розрахунковий рахунок фіктивної фірми, переходять в готівку з використанням "конвертаційних центрів" або безпосередньо через фіктивну фірму. Використання таких схем дозволяє збільшити затрати виробництва і, відповідно, собівартість виробленої продукції, що в кінцевому результаті робить її неконкурентоздатною.
Одним із поширених економічних злочинів є ухилення від сплати податків. При цьому основними способами ухиленням від сплати податків є:*
шляхом завищення цін над фактичним рівнем торгівельної і постачально-збутової націнки при реалізації продукції й зниження їх розміру в декларації;
* ухиленням від сплати податків на прибуток від торгівельно-закупівельної діяльності шляхом фіктивних декларацій і розрахунків про використання коштів нібито здійснення підприємством власного будівництва;
* ухилення від сплати податків на прибуток шляхом складання
фіктивних договорів про надання благодійних послуг;
* ухилення від сплати податків на прибуток шляхом складання
фіктивних договорів про надання благодійних послуг;
* ухилення від сплати податків на прибутки, отримані від реалізації
товару, шляхом перерахування частини сплаченою на особисті рахунки
керівників комерційних структур;
* ухилення від сплати податків на прибуток шляхом неподання
декларації й розрахунків при закупівлі підприємством за власні кошти
матеріальних цінностей у громадян односторонніми актами закупівлі,
де не зазначаються дані про продавця;
* ухилення від сплати податку, мита або акцизного збору при виведені
(введені) товару через кордон шляхом оформлення документів про
фіктивні бартерні оборудки з іноземними фірмами (неіснуючими,
банкрутами, ліквідованими тощо), також товару, нібито введеною як
транзит;
* здійснення комерційної діяльності без реєстрації (як фізичних, так і
юридичних осіб);
* заниження обсягів реалізації продукції;
* не оприбуткування наявної готівки (виручки) за реалізовану продукцію
і надані послуги;
без фактурне відпускання товарів, тобто реалізація без супровідних документів; при цьому отримані від оборудок гроші привласнюються без відображення в бухгалтерських звітах;
вчинення фінансових операцій з використанням рахунків інших підприємств за домовленістю.
При цьому широкого розмаху набуло перераховування валютної виручки за кордоном. На думку експертів, обсяг перетікання капіталів за кордон становлять що найменше 25 млрд. доларів.
До тяжких економічних злочинів законодавство країн з розвинутою ринковою економікою відносить різні порушення правил вільної конкуренції. Конкуренція при цьому є фундаментальним чинником системи управління ринковою економікою. А посягання на вільну конкуренцію призводить до руйнації засад управління господарством.
Таким чином, як в Україні, і в країнах з розвинутою економікою досить велика різноманітність видів економічних злочинів, а також способів їх вчинення, що зумовлює посилену увагу до способів боротьби з ними.
4, Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють економічні злочини
в кримінології особа, яка вчинила злочин, розглядається як особа із властивими їй соціальними, психологічними, психофізичними, моральними якостями. Саме особистісні якості людини і зовнішнє середовище у своїй взаємодії послідовно визначають мотивацію прийняття рішення про об'єднання з іншими особами, в тому числі для спільної злочинної діяльності в сфері економічних відносин, і виконання прийнятого рішення. Мотивація включає процес виникнення, формування мотиву злочинної поведінки і його мети. При цьому мотив злочинної поведінки, думку кримінологів, необхідно розглядати як внутрішнє прагнення до дії; бажання, яке визначається потребами, інтересами, почуттями, які виникли і загострилися під впливом зовнішнього середовища і конкретної ситуації.
В той же час більшість ^дослідників вважає, що при корисливих злочинах особистість "переважає" над ситуацією, а мотив формує мету [25, с. 119].
Мотив злочинної поведінки при цьому необхідно розглядати як сформоване під впливом соціального середовища і життєвого досвіду особистісне переконання, яке і є внутрішньою безпосередньою причиною злочинної діяльності і виражає особистісне відношення до того, на що спрямована злочинна діяльність [17, с. 66].
Проблема кримінологічної характеристики особистості економічного злочинця вимагає як його вивчення на рівні сутнісної оцінки узагальнених в кримінології фактичних даних, так і аналізу статистичних даних, які характеризують об'єкт дослідження, кримінально-правової характеристики особистості злочинця.
Кримінологічне вивчення злочинця включає дослідження всієї складної комплексної проблеми людини і її діяльності, причинних зв'язків, причинних комплексів, мотивації індивідуальної кримінальної поведінки. Крім зазначених традиційних ознак кримінологи виділяють об'єктивні ознаки, які
відображають соціальні позиції і роль особистості, її діяльність і соціально-рольове поле, а також суб'єктивні ознаки, які фіксують потрібно-мотиваційну сферу; ціннісно-нормативну характеристику свідомості [28, с. 280]. А при аналізі кримінально-правової характеристики виділяють дані про характер і мотив злочину, форми організованої злочинної діяльності, види співучасників та їх ролі, минулу судимість.
Джута О.М. всі зазначені ознаки особи зводить до трьох груп:
I. Відношення до різноманітних соціальних цінностей: трудових обов'язків,
ставлення до власності в умовах формування нових економічних відносин;
Характер і соціальна значимість потреб особи, інтересів, установок та засобів їх задоволення (легальні, неправомірні, кримінальні);
Самовиправдання того, що злочинна діяльність є корисною для інтересів бізнесу та суспільства [33, с. 75].
Для більш узагальненої характеристики особи злочинця в сфері економіки користуються кримінологічною класифікацією злочинців. Це сприяє систематизації типових ознак окремих груп злочинців і виявленню механізму формування їх особи. Критерії ж кримінологічної класифікації особистості злочинця покликані сприяти систематизації економічних злочинців таким чином, щоб, користуючись типовими характеристиками окремих груп злочинців, можна було вирішувати загальні завдання профілактики і боротьби з