Типологія є більш глибокою характеристикою різних контингентів злочинців, в якій умовно виділяються ознаки-прояви і ознаки-причини, які забезпечують змістовний характер розбиття сукупності на групи [21, с. 120].

Найбільш поширеними в кримінології є виділення наступних груп ознак:

Ці ознаки загальні для вивчення особистості злочинця. З'ясування вказаних обставин дозволить отримати повну характеристику особистості, суб'єкта економічних злочинів.

Крім того, у кримінологічній класифікації особливо значення набуває визначення ступеня спільності класифікаційних груп. Найзагальнішою тут є вся сукупність осіб, які вчиняють саме економічні злочини. Далі виділяють осіб, які вчиняють певні види економічних злочинів (проти власності, у сфері підприємництва).

Також можна здійснити групування суб'єктів, які підпадають під ознаки тих чи інших статей Кримінального кодексу, але відрізняються за галузевими, фаховими чи іншими ознаками (наприклад, у посадових розкраданнях виокремлюють групи осіб, які вчиняють розкрадання у певній галузі господарства, фінансовій системі, сфері послуг тощо).

У Крім того, економічних злочинців можна класифікувати залежно від сфер, у яких вони скоюють злочини. Наприклад, у податковій; кредитно-фінансовій; бюджетній сфері; у сфері торгівлі, побутових послуг; підприємницькій діяльності.

Окрему групу економічних злочинців становлять особи, які займаються: виготовленням або збутом фальшивих грошей чи цінних паперів; виготовленням з метою збуту, збутом або використанням іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів; підробкою знаків поштової оплати. Особи, які вчиняють такі злочини, за своєю кримінологічною характеристикою відносяться до загальнокримінального типу шахрайської спрямованості.

Типовим економічним злочином в сільському господарстві є розкрадання врожаю. Так, понад 60 % таких розкрадань припадає на працівників сільського господарства й осіб, зайнятих збиранням, перевезенням та складуванням врожаю.

Якщо ж характеризувати особу розкрадачів загалом, то не можна не відзначити приблизно рівня співвідношення чоловіків та жінок - 60 : 40 %. Це пояснюється тим, що жінки досить часто поряд з чоловіками обіймають посади, пов'язані з виконанням облікових функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у сфері торгівлі та надання побутових послуг. Проте серед керівних працівників, які в організованих розкраданнях досягають 1/3 всіх засуджених, навпаки, домінують особи чоловічої статі. Вищий відсоток чоловіків також серед осіб, які засуджені до хабарництва.

У віковій характеристиці відзначається зміщення до більш старших вікових груп порівняно із загальною злочинністю. Основну вікову групу становлять особи старше 30 років.

Крім того, як свідчать дані кримінологічних досліджень, кожні двоє із трьох засуджених за економічні злочини мають середню або вищу освіту. Цей показник значно вищий порівняно із загальною злочинністю. Це зрозуміло тим, що для заняття господарською діяльністю в окремих випадках необхідні відповідна спеціальність та кваліфікація.

За соціальним станом економічні злочини вчиняють як службовці, так і робітники та непрацюючі. При цьому необхідно зазначити, що ці показники значно відрізняються залежно від виду злочину. Так, досить часто за контрабанду найбільший відсоток складають особи, які ніде не працюють.

Для економічних злочинців не характерна рецидивна злочинність.

Більшість економічних злочинців мають сім'ї, є одруженими. Сімейні стосунки в них виявляються більш міцними, ніж у інших злочинців, засуджених до позбавлення волі. Майже всі вони болісно сприймають розлуку з сім'єю, багато з них занепокоєні погіршенням матеріального становища сім'ї, що сталося внаслідок засудження їх до позбавлення волі.

Крім того, останнім часом спостерігається стійка тенденція до зростання організованої економічної злочинності у світовому масштабі, що являє собою новий якісний рівень групової професійної злочинності. Організовані злочинні угрупування в сфері економіки характеризуються високим ступенем згрупованості кримінальних осіб у межах країни, декількох країн з розподілом на ієрархічні рівні, з виділенням лідерів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції, тісно пов'язані з корупцією. Вони втягують у економічну злочинність державних чиновників, в тому числі працівників правоохоронних органів, для прикриття їх злочинної діяльності та усунення конкурентів по бізнесу. Відбувається зрощування економічних злочинців із представниками загальнокримінальної злочинності, з одного боку, тіньової економіки - з другого.

Таким чином, суб'єкти розкрадань, господарських, службових та інших економічних злочинів досліджувалися кримінологами, їх характеристика достатньо висвітлюється в літературі. Разом з тим в кримінології досить слабко досліджені суб'єктивно-особистісні властивості осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності, в тому числі в сфері економічних відносин. Тому розробка кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють економічні злочини організованими групами, злочинними організаціями, спільностями, має певне теоретичне і практичне значення.

Так, закономірною метою кожного учасника організованого злочинного утворення є отримання і легалізація незаконних доходів. Тому вчинення економічних злочинів в складі організованих злочинних організацій відображає не миттєві інтереси їх суб'єктів - членів організованих злочинних груп та організацій, а довгострокові розрахунки, продумані плани, пов'язані зі злочинним бізнесом.

Коло суб'єктів економічної організованої злочинності по суті нічим не обмежене. Суб'єктом розглядуваних економічних злочинів може бути і директор державного підприємства, і народний депутат, і рядовий збувач підроблених грошей.

Можна також класифікувати суб'єктів організованої злочинної діяльності в сфері економіки. Так, Овчинський В. в структурі організованої злочинності виділяє: „лжепідприємців", гангстерів, рекетирів, „держзлодіїв", корупціонерів і координаторів (еліта злочинного світу) [20, с. 23].

Типологічні особливості членів організованих злочинних утворень в сфері економіки багато в чому залежать від „цільової"" спрямованості, характеру функціонування злочинних груп, регіону функціонування всього формування [42, с. 260], а також від їх рольового становища, етнічної приналежності, рівня злочинного досвіду і трудового професіоналізму. Так, як свідчать результати кримінологічного дослідження, формування кожного другого організованого злочинного утворення пов'язано з офіційною підприємницькою діяльністю.

Основою кримінологічної класифікації суб'єктів організованих злочинних угрупувань у сфері економіки є типові ознаки, в