Детермінанти економічної злочинності

І. Соціально-економічні фактори економічної злочинності

Економічно-господарська діяльність безпосередньо обумовлюється економічною політикою держави. Проте зазначена політика досить часто характеризується низкою негативних обставин, які породжують гострі соціальні суперечності. Саме їх і слід розглядати як фактори, що детермінують економічну злочинність.

При цьому аналіз факторів економічної злочинності доцільно провести з урахуванням можливості їх розподілу на групи: фактори об'єктивного і фактори суб'єктивного характеру [44, с. 66]. Це найбільш чітка схема структурування причинності будь-якого різновиду злочинності. На такому ж баченні причинності наполягав і А. Зелінський, звертаючи увагу на його принципово методологічне значення [16, с. 46].

Разом з тим велике значення під час розгляду і аналізу факторів економічної злочинності в цілому має їх розподіл на причини та умови. Але такий поділ факторів є складнішим, оскільки не завжди можна чітко визначити природу того чи іншого фактора в механізмі існування і відтворення даного виду злочинності.

Крім того, немає в юридичній літературі і єдиної думки щодо класифікації детермінуючих зв'язків економічної злочинності. Наприклад, Гутник А., виділяючи причини та умови, що впливають на вчинення ухилення від сплати податків, до останніх відносить корисливу зацікавленість, що є за своєю суттю вищезазначеною мотивацією, він відносить до основних причин вчинення правопорушень в сфері оподаткування [12, с. 35].

Проте виходячи з потреб практики, доцільно зосередити увагу на розгляді причинного комплексу злочинності в економічній сфері в розрізі окремих видів суспільних відносин. Серед таких в контексті кримінологічного вивчення проблеми роль вихідних, базисних відіграють економічні відносини. Зазначені суспільні відносини найдоцільніше віднести до факторів об'єктивного характеру.

Щодо розподілу всіх факторів на причини та умови, то економічні фактори, поряд з соціальними і соціально-психологічними, виступають причинами в детермінації економічної злочинності. При цьому роль умов відіграють політичні і правові фактори. Хоча необхідно звернути увагу на те, що в багатьох випадках доцільно розглядати паралельно різні фактори, які є причинами і умовами економічної злочинності, зважаючи на їх зв'язок і взаємообумовленість. Наприклад, таке соціальне явище як економічна політика держави знаходиться на стику економічної сфери життєдіяльності суспільства і політичного курсу держави, що зумовлює спорідненість і взаємо обумовленість вищезазначених детермінуючих зв'язків.

Необхідно звернути увагу на те, що за своїм змістом економічні відносини дуже різноманітні: вони обумовлюють існування сфери виробництва, сфери обміну, розподілу матеріальних благ між різними суб'єктами господарської діяльності, сфери фінансових коштів. При цьому детермінантні економічні процеси, що впливають на злочинність у сфері фінансових відносин, значно відрізняються від абналогічних процесів, пов'язаних із загальнокримшальною злочинністю, оскільки цей різновид злочинності тісно взаємопов'язаний з ринковою економікою, відносинами власності й підприємницькою сферою життєдіяльності суспільства.

Економіка є найважливішою сферою громадського життя, економічна діяльність лежить в основі існування всього суспільства і кожної людини. Пов'язані з економічними відносинами об'єктивні протиріччя між економічними потребами і можливостями суспільства (соціальних груп, окремих особистостей) діалектично знаходять своє відображення в соціальних конфліктах, протиріччях, девіантній поведінці, в тому числі і злочинній. Адже І. Карпець вважав, що будь-які суперечності економічних відносин породжують злочинність [44, с. 66].

Економічна злочинність органічно пов'язана з ринковими відносинами в основі яких лежить приватна власність, ідея вільного підприємництва. Прг цьому економічна злочинність неминуче супроводжує ринкову організацій: суспільства.

Так, світові економічні кризи, що охоплюють світові фінансові ринки, характеризуються спадом виробництва, розбалансованістю економіки, падінням життєвого рівня населення, інфляцією і гіперінфляцією, зниженням продуктивності праці. Вони призводять до загострення кримінальної ситуації навіть в країнах з розвинутою економікою, створюють ідеальні умови для розквіту економічної злочинності.

Так, наприклад, в Україні ВВП за роки економічної кризи 1990-1995 р.р. скоротився в 2,5 рази, грошові доходи населення - у 3,7 рази. Відмічалися найбільші темпи спаду обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного споживання. При цьому посилення боргової залежності держави ставить під загрозу її економічну безпеку. Зокрема, на 1 січня 2000 року державний борг України становив 12 млрд. доларів США. З 1991 року українське суспільство втратило економічного потенціалу [29, с. 184]. Відповідно, всі ці прогалини в діяльності офіційної економіки заповнила злочинна економічна діяльність, яка зараз за обсягом зрівнялася з легальною економікою.

Крім того, економічні кризи призводять до падіння життєвого рівня населення навіть в країнах з розвинутою економікою.

Так, згідно з методикою, запропонованою Програмою розвитку ООН, показником життєвого рівня населення є індекс людського розвитку. Індекс людського розвитку складається із врахуванням ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя, рівень письменності серед дорослих та кількість вступників до шкіл [20, с. 13].

Проте, звертаючи увагу на те, що індекс людського розвитку не дає повної картини людського розвитку в країнах з розвинутою економікою, фахівцями на основі щорічних доповідей країн-членів ООН запропонована узагальнена схема розвитку добробуту країн, яка включає 34 показника [13, с. 81-82].

Рівень добробуту населення вимірюється за такими показниками: