До основних недоліків діяльності органів місцевої влади можна віднести наступні:

Виникнення і поширення нових видів злочинів в економіці потребує залучення до їх виявлення та документування великої кількості фахівців з різних галузей. Внаслідок цього виникає складна ситуація, пов'язана з тим, що правоохоронні органи не завжди мають в розпорядженні необхідних фахівців, а в окремих випадках необхідна їх професійна підготовка чи перепідготовка. Все це призводить до того, що в необхідних випадках розслідування економічних злочинів проводиться на неналежному рівні або затягується на невизначений час.

Досить часто спостерігається і відставання розвитку законодавчої бази в сфері регулювання економічних відносин. Внаслідок чого вчинення економічних злочинів, які швидкими темпами з'являються в суспільстві, залишаються безкарними, що й призводить до швидкого їх поширення.

Таким чином, законодавча практика не завжди відпрацьовує надійний механізм переводу вимог об'єктивних економічних законів у чіткі рамки юридичних і стає одним із криміногенних факторів детермінації злочинів у сфері економіки.

4. Інші причини та умови економічної злочинності

Окрім проаналізованих нами детермінант економічної злочинності, можна виділити також соціально-психологічні фактори та технологічні умови.

Щодо соціально-психологічних факторів, то необхідно звернути увагу на те, що інтенсивність дії криміногенних факторів значною мірою залежить від емоційного та психологічного стану людини, рівня її матеріальної забезпеченості, рівня правосвідомості. Тому будь-яке нехтування правами та інтересами населення, особливо в економічній сфері, викликає моментальну відповідну реакцію, що нерідко виражається в протиправних діях. Економіко-правова свідомість є основним регулятором поведінки людини в суспільстві, її формування відбувається в конкретно-історичній ситуації. У зв'язку з цим не можна недооцінювати негативного впливу на психологічний стан суспільства, в тому числі на криміногенну ситуацію в країнах з розвинутою економікою, економічних криз, політичної нестабільності, різного роду конфліктів у суспільстві. Вони, з одного боку, можуть призвести до соціального песимізму, апатії, політичної агресії, а з іншого - до задоволення життєвих потреб за типом західного зразка: нажива будь-якою ціною, в тому числі й кримінальним шляхом. Формуванню таких установок в суспільній свідомості сприяють також засоби масової інформації [29, с. 187].

Отже, формування економіко-правової свідомості людини необхідно шукати в дисфункціях соціально-економічної сфери, життєдіяльності соціальних груп і окремих індивідів. В цьому зв'язку кримінологічно значущими наслідками виступають: різниця у матеріальному забезпеченні людей, особливості життєдіяльності окремих груп населення, вплив засобів масової інформації і негативних сторін соціально-економічних суперечностей суспільства.

Іншою детермінантою економічної злочинності є технологічні умови. До них належать недоліки в організації і технології виробництва і технології виробничого процесу; упущення в обліку і русі матеріальних цінностей; недоліки планування постачання і технічної забезпеченості виробництва сировиною і матеріалами; застосування завищених норм природних збитків; неконтрольовані норми видатків сировини і матеріалів; неврегульованість використання бракованої продукції тощо. Такі обставини включають в себе в першу чергу використання недостатності правил єдиного обліку на різних стадіях виробництва. Ця обставина досить часто використовується злочинцями при вчиненні розкрадань. Так, створюючи надлишки сировини, злочинці або викрадають її, або виготовляють із неї невраховану продукцію, яку потім реалізують.

Крім того, можливий розподіл факторів, що детермінують економічну злочинність у країнах з розвинутою економікою, залежно від їх природи і значення у факторному комплексі на: 1) ті, що привертають; 2) ті, що провокують і 3) ті, що сприяють [44, с. 68].

Так, до першої групи необхідно віднести стан фінансового та господарського законодавства в країні, серйозні прорахунки в правовому вихованні багатьох верств населення, особливо молоді, триваючий процес розвитку ринкової економіки, політичні та економічні кризи як в окремо взятій країні, так і в усьому світі. При цьому у причинно-наслідковому комплексі економічної злочинності ці фактори за часом діють першими.

До факторів, що провокують вчинення злочинів у економічній сфері, необхідно віднести ті, що мають суб'єктивний характер, зокрема психологію користолюбства, що породжує впевненість у можливості "відступу" від чинного закону, а також фактор спостерігання масових випадків економічних правопорушень з боку інших осіб, що є своєрідним "навчанням" злочинній поведінці. Також провокувати злочин може також реальне становище конкретної підприємницької справи, зокрема необхідність її "відновлення", розширення масштабів діяльності, освоєння нових видів продукції, послуг. При цьому зазначена група факторів діє поряд або за факторами, що привертають, тобто тоді, коли є необхідний фундамент у вигляді таких факторів.

Третя група факторів із зазначеної класифікації включає ті, які сприяють існуванню економічної злочинності. До цієї групи належать такі фактори, як складність документального обліку та ведення підприємницької діяльності, незадовільний стан боротьби з цим різновидом злочинності тощо. За часом зазначена група факторів діє останньою. Але необхідно пам'ятати, що зазначені фактори відомі ще задовго до вчинення того чи іншого злочину.

Разом з тим, необхідно зауважити, що такий розподіл факторів економічної злочинності певною мірою умовний. Адже вони можуть відігравати різну роль в причинно-наслідковому комплексі вчинення конкретного злочину.

Аналізуючи економічну злочинність, Джужа О.М. виділяє короткострокові (поточні), довгострокові і середньострокові чинники, які й визначають тенденції розвитку економічної злочинності [33, с. 77]. Так, короткострокові чинники діють протягом перехідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох років.