Середньострокові чинники діють протягом певного етапу трансформації суспільства. Такі етапи тривають близько 40 років. За цей період відбуваються істотні зміни у функціонуванні економіки. Довгострокові чинники економічної злочинності ховаються у соціально-економічних суперечностях розвитку суспільства, у змінах форм власності, проблемах інтеграції країн у світовий ринок, традиціях економічного життя, правовій та інформаційній забезпеченості підприємницької діяльності.
До довгострокових факторів належать:
недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності;
відсутність належного рівня добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих);
низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов'язків перед державою у вигляді повноти сплати податків, а також до вчинення інших економічних злочинів;
протиріччя в самій системі ринкових відносин. Середньостроковими факторами є:
надмірне в деяких державах адміністративне втручання в економіку;
обмеження націленості на ефективність виробництва;
високий рівень корупції як в системі органів державної влади і управління в окремих країнах, так і серед працівників міжнародних фінансових організацій.
До короткострокових факторів належать:
відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування економічної системи;
надзвичайно великий податковий тиск у окремих країнах;
відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею.
Як бачимо, необхідно також погодитися з тією позицією, що вчинення кожного окремого злочину детермінується, з одного боку, сукупністю зовнішніх об'єктивних обставин, а з іншого, - особистими особливостями окремої людини, тобто її потребами, поглядами, інтересами, звичками, цілями, мотивами, ставленням до різних соціальних цінностей, які, взаємодіючи з обставинами об'єктивної дійсності, викликають намір і рішучість вчинити злочин. Тому для встановлення повного комплексу детермінант економічної злочинності необхідне вивчення особистості злочинця.
Так, як свідчить проведене дослідження особистості злочинця у кримінальних справах про ухилення від сплати податків та шахрайство з фінансовими ресурсами, вчинки дослідженої категорії винних полімотивні за свою суттю і в дійсності спрямовуються не одним, а декількома мотивами, оскільки користь досить часто поєднується з честолюбністю або ж з корпоративним мотивом. Щодо наявності у винних осіб перекручених, гіпертрофованих потреб, які додають якість мислено-психічній діяльності індивіда, необхідно відзначити, що у вивченій нами категорії осіб не виявлено гіпертрофованої потреби матеріального порядку, яка б переходила у надмірне накопичення (прагнення до нагромадження грошей, цінностей, нерухомого майна). При цьому самі по собі потреби можуть і не бути соціально не схвалюваними. Антисуспільними їх роблять способи, які обираються для їх досягнення. Так, якщо потреба в чомусь дуже сильна, вона об'єктивізується в конкретному інтересі. Інтерес, як зазначає А. Алексєєва, -це безпосередня суб'єктивна причина конкретного вчинку чи визначеної лінії поведінки [ЗО, с. 121]. Дослідження встановили, що так чи інакше інтерес вивченої категорії осіб був поєднаний із задоволенням матеріальних благ -своїх особистих або третіх осіб. Це означає, що їх інтерес мав матеріальний характер. Так, частина винних у скоєнні економічних злочинів мотивує свій матеріальний інтерес метою досягнення певного блага для розвитку свого підприємства і поліпшення матеріального становища його працівників, інша частина - полегшенням податкового тягаря, а дехто зазначав, що його матеріальний інтерес поєднаний з важким матеріальним становищем самого винного та його родини. Крім того, існує також категорія економічних злочинців, які заперечують будь-який матеріальний інтерес, посилаючись на помилки через неточність в законодавстві, ненавмисні помилки в обліку, незнання закону.
Таким чином, навіть індивідуальна злочинна поведінка у сфері економічної злочинності також формується під впливом причин-детермінант економічного, соціального, суспільно-політичного характеру, які діють в основному в комплексі, що значно ускладнює боротьбу та попередження економічної злочинності.
Попередження злочинів в сфері економіки
4.1. Система органів, які беруть участь у боротьбі з економічною
злочинністю
Проблема попередження злочинів в сфері економіки є найбільш актуальною на даний час. Тому у сфері запобігання економічним злочинам задіяна ціла система правоохоронних органів і громадських організацій.
Джужа О.М. виділяє три напрямки їх профілактичної роботи:
1) виявлення й усунення (нейтралізація) криміногенних факторів, що
обумовлюють ці злочини (загальна профілактика);
2) виявлення та недопущення злочинів, вчинення яких готується (спеціальна
профілактика);
3) встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогідності можна
очікувати вчинення злочинів, та вжиття до них заходів виховного характеру
(індивідуальна профілактика) [33, с. 82].
Крім того, враховуючи те, що процес боротьби з економічною злочинністю досить складний, необхідно залучати до цієї справи науковий потенціал як кожної держави окремо, так і всього людства в цілому з метою внесення конкретних пропозицій щодо удосконалення діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинів та їх скоординованої взаємодії. Розробку організаційно-практичних заходів доцільно віднести до компетенції підрозділів, покликаних запобігати злочинам у сфері економіки.
В Україні до системи державних органів, які беруть участь у боротьбі з економічною злочинністю, входять:
спеціальні державні органи, які в межах покладених на них повноважень безпосередньо здійснюють боротьбу з економічною злочинністю;
державні органи, які беруть участь або здійснюють певні функції в боротьбі з економічною злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.
До спеціальних державних органів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, належать:
1) спеціальні державні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України:
- Державна служба боротьби з економічною злочинністю;
2) спеціальні державні підрозділи Служби безпеки України:
- Управління з контр розвідувального захисту економіки держави;
- спеціальні державні підрозділи Державної податкової адміністрації
України.
У разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з економічною злочинністю.
До державних органів, які беруть участь або здійснюють певні функції в боротьбі з економічною злочинністю, в межах виконання покладених на них інших основних функцій