та інших предметів, що
використовуються організованими злочинними групами і угрупованнями з
метою контрабанди.
Національний банк України з метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованою злочинністю зобов'язаний:
а) забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних
банків та інших підконтрольних Національному банку України підприємств,
установ, організацій, які створюють умови для організованої злочинної
діяльності, і притягнення винних до відповідальності;
б) встановлювати обсяги і форми звітності, яка подається Національному
банку України, необхідні для виявлення організованої злочинної діяльності
та умов, що їй сприяють;
в) при одержанні клопотань про видачу ліцензій на здійснення операцій в
іноземній валюті повідомляти про це спеціальним органам по боротьбі з
організованою злочинністю і враховувати одержувані щодо них висновки;
г) попередньо інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з
організованою злочинністю про великомасштабні операції фізичних осіб (у
розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі
понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або
протягом ЗО діб;
д) за рішенням слідчого або суду припиняти фінансування та операції з
рахунків клієнтів [3].
Разом з тим у деяких країнах створені спеціальні організації, які займаються питаннями боротьби з економічною злочинністю. Наприклад, у Канаді - Центр з аналізу фінансових операцій і звітів (Ріпапсіаі Тгапзасііоп апсі Яерогі Апаїузіз Сепіег), Японії - Японський офіс фінансової довідки (Іарапезе йпапсіаі іпіеііщепсе оШсе, ТАРЮ), Греції - спеціальний Комітет з боротьби з відмиванням грошей, у Аргентині - Комітет з фінансової інформації (Ріпапсіаі ІпГогтаІіоп Шіі, ГЛР), Британії - Рада з контролю за фінансовою діяльністю (Сошісії ґог Ріпапсіаі АсііуШєз Сопігоі, СОАР). У Мексиці існують дві спеціальні організації - Генеральний директорат для розслідування трансакцій (АйасЬед Оепегаї Оігесіогаїе ґог Тгапзасііоп Іпуезіі^аііоп, БОАТО) і Агентство по боротьбі з відмиванням грошей (Сгесііі апсі Іпе Апіітопу Ьашкіегіп§). Зазначені організації часто називаються "фінансовою розвідкою". У завдання цих організацій входить збирання і аналіз інформації, що надходить від фінансових органів, її розслідування, передача справ правоохоронним органам про угоди, які можуть бути пов'язані з незаконною економічною діяльністю [19, с. 67].
До складу керівництва "фінансових розвідок" входять представники найважливіших фінансових інститутів країн (економічних і фінансових міністерств, головних банків, бірж). Крім того, вони об'єднують представників різних професій: економістів, юристів, податківців, митників, бухгалтерів і аудиторів. Фактично вказані організації координують діяльність різних відомств.
"Фінансові розвідки" мають різні форми і повноваження. У деяких країнах вони - адміністративні (проміжні) органи, у інших випадках є поліцейськими або юридичними владами чи їх поєднаннями. Подібні органи створюються під егідою різних організацій. Наприклад, у Греції - при Міністерстві фінансів, у Аргентині - при Міністерстві юстиції і прав людини, у Мексиці - Генеральний директорат функціонує при Секретаріаті фінансів, а Агентство по боротьбі з відмиванням грошей - при Офісі Генерального прокурора. При цьому досвід країн, що мають „фінансові розвідки", свідчить: їх робота ефективна тільки при наявності відповідної юридичної бази і належної системи збирання та надання фінансової інформації, а також процесуальних повноважень з організації розслідування вказаних справ.
Таким чином, основними напрямами боротьби з економічною злочинністю у країнах з розвинутою економікою, в тому числі в Україні:
створення правової основи, організаційних, технічних та інших умов для ефективної боротьби з економічною злочинністю;
вжиття заходів, спрямованих на забезпечення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до діючих норм законодавства;
протидія легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, та запобігання використанню суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів у різних сферах економічних відносин, організація міжнародного співробітництва в цій сфері;
виявлення та усунення або нейтралізація негативних процесів і явищ, що породжують економічну злочинність чи їй сприяють, в першу чергу за рахунок внесення пропозицій спрямованих на вдосконалення норм чинного законодавства в економічній сфері;
запобігання „тінізації" економіки;
викриття нових форм і схем вчинення економічних злочинів та запобігання їх подальшому розвитку;
аналіз та відстеження криміногенних процесів у економічній сфері кожної з держав та підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів з питань боротьби зі злочинністю в економічній сфері для органів виконавчої влади;
здійснення дослідчої перевірки матеріалів щодо фактів порушення законодавства в економічній сфері, виявлення ознак вчинення економічних злочинів з подальшим проведенням по них досудового розслідування кримінальних справ з притягненням винних до відповідальності;
вжиття заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування шкоди державі, а також фізичним і юридичним особам;
викриття фактів встановлення корумпованих зв'язків з державними службовцями, а також службовими особами усіх рівнів, через втягнення їх у злочинну діяльність;
виявлення та притягнення до відповідальності осіб, що займаються підробкою грошей, інших цінних паперів та засобів розрахунку, а також проведення профілактичної роботи серед цих осіб;
виявлення та попередження злочинів, пов'язаних з порушенням прав і інтелектуальної власності, авторських прав, а також різних злочинів з використанням сучасних інформаційних технологій;
створення інформаційно-аналітичних систем кримінологічного характеру;
матеріальне і моральне заохочення осіб, які надають допомогу в боротьбі з економічною злочинністю;
висвітлення в засобах масової інформації стану боротьби зі злочинністю в різних галузях економіки.
4.2. Заходи, які спрямовуються на боротьбу з економічною злочинністю
Запобігання злочинності є багаторівневою системою державних і суспільних заходів, спрямованих на усунення, послаблення або нейтралізацію причин і умов злочинності, в тому числі і в країнах з розвинутою економікою.
При цьому запобіжні заходи проти злочинності Кальман О. поділяє на загальносоціальні і кримінологічні. Кримінологічні, в свою чергу, поділяються на „безпосередньо спрямовані на випередження, обмеження, усунення криміногенних чинників і захист від злочинних посягань на різних етапах розвитку злочинної діяльності" [18, с. 203].
До профілактики злочинності належать також загальні заходи протидії злочинності. Ця діяльність безпосередньо пов'язана із зміною та вдосконаленням умов
