VII Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню із правопорушниками (Мілан, 1985 р.) до загальної профілактики відніс діяльність держав, спрямовану на підвищення рівня життя населення, включаючи поліпшення житлових умов, харчування, освіти тощо. Досягнення справжньої соціальної справедливості в галузі розподілу матеріальних та духовних благ серед усіх членів суспільства, ліквідації усіх форм експлуатації і соціального й економічного пригноблення і нерівності, а також реальна гарантія усіх прав і свобод людини - головна запорука успіху боротьби із злочинністю та її повного викорінення з життя суспільства [32, с. 275].

Необхідно також врахувати, що загальносоціальна профілактика не є предметом тільки кримінологічної науки, оскільки загальносоціальні заходи проводяться і поза рамками боротьби зі злочинністю та спрямовані на вирішення загальних завдань: стабілізацію економіки, розвиток соціальної сфери, поліпшення морально-психологічної атмосфери в суспільстві. Водночас помилки при впровадженні та розробленні економічної, соціальної, культурно-духовної політики будь-якої, навіть високорозвиненої, держави можуть сприяти сплеску злочинних діянь у суспільстві. Тому кримінологи відстежують процеси розроблення і реалізації політики держави в усіх сферах суспільства.

Таким чином, заходи загальносоціального попередження повинні бути спрямовані на чітке визначення функцій держави в регулюванні економічних відносин, формування її економіко-правової політики, розподіл повноважень між центральними і місцевими органами в регулюванні економічних процесів, створення відповідних умов для належної правової поведінки суб'єктів економічної діяльності, забезпечення рівного правового захисту державного і недержавного секторів економіки, створення такої ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала рівні можливості для реалізації творчого потенціалу різних суб'єктів підприємницької діяльності, забезпечення дотримання демографічних принципів контролю за діяльністю підприємницьких структур.

Щодо системної характеристики запобіжних соціально-кримінологічних заходів попередження економічної злочинності, то вона передбачає реалізацію такого комплексу заходів: економічні, організаційні та правові заходи.

Так, економічні заходи повинні передбачати коригування загальних концепцій процесу розвитку сучасного ринку, їх чітке опрацювання з урахуванням сучасних умов та тенденцій. Важливе значення у групі запобіжних економічних заходів поряд з іншими має гарантоване державами невтручання в безпосередню оперативно-господарську діяльність різних контролюючих органів без належних для цього підстав.

В умовах розширення міжнародної економічної злочинності важливе значення має поєднання зусиль країн з розвинутою економікою у боротьбі з економічною злочинністю міжнародного масштабу, використання у цій діяльності можливостей міжнародного співробітництва, досвіду безпосередньої правоохоронної діяльності, спрямованої на викриття, розслідування і судовий розгляд справ про економічні злочини, вчинені міжнародними злочинними угрупуваннями.

Надійне наукове забезпечення боротьби зі злочинністю у сфері економіки передбачає налагодження системи фундаментальних і прикладних досліджень з проблем запобігання і протидії цьому роду злочинності, розроблення сучасних наукових розробок з цих питань, раціональне впровадження результатів цих досліджень і методик у практику боротьби з нею, а також науковий аналіз здійснюваних заходів та прогнозування їх результатів.

Організаційні заходи попередження економічних злочинів спрямовані на вдосконалення діяльності управлінського персоналу на засадах раціональної економічної діяльності, підвищення ефективності діяльності контрольно-ревізійних органів, удосконалення системи обліку і звітності. Сюди ж входять заходи з підбору і професійної підготовки кадрів для господарювання, кредитно-банківської системи, для роботи в органах боротьби з економічною злочинністю.

Важливе значення для боротьби з економічною злочинністю в країнах з розвиненою економікою організаційні заходи, які здійснюються фінансовими організаціями. Так, фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі заплутані, незвичайно великі операції і на всі незвичні за своєю структурою угоди, які не мають явного економічного змісту чи законної мети. Наскільки це можливо, необхідно вивчати суть і мету таких угод, результати зафіксувати в письмовому вигляді і подати їх на запит інспекторів, ревізорів і правоохоронних органів.

Якщо ж фінансові установи підозрюють, що джерелом засобів є злочинна діяльність, вони зобов'язані своєчасно повідомити про свої підозри в компетентні органи [7]. При цьому фінансові установи, їх директори, відповідальні співробітники і службовці повинні бути захищеними правовими нормами від кримінальної чи цивільно-правової відповідальності за порушення будь-яких обмежень на розкриття інформації, передбачених договором чи будь-якими правовими, директивними чи адміністративними положеннями, якщо врони повідомляють про свої підозри в компетентні органи, навіть якщо вони не мають точних відомостей про приховану кримінальну діяльність, і незалежно від того, чи мала злочинна діяльність місце насправді.

Разом з тим, фінансові установи, їх директори, відповідальні співробітники і службовці не повинні, або їм по мірі необхідності повинні забороняти, попереджати своїх клієнтів в тих випадках, коли інформація про них передається в компетентні органи.

Необхідно звернути увагу на те, що в країнах з розвинутою ринковою економікою фінансові установи повинні розробляти програми, спрямовані проти "відмивання" грошей. Ці програми повинні включати: розробку внутрішньої політики, методів і засобів контролю, включаючи призначення агентів із співробітництва з компетентними органами на керівні посади і підготовку адекватних методів перевірки, які забезпечують високі стандарти відбору при наймі службовців; постійно діючу програму навчання співробітників; контрольні функції для перевірки системи.

Крім того, компетентні органи, які здійснюють нагляд за банками чи іншими фінансовими установами або посередниками, чи інші уповноважені органи повинні забезпечити наявність у даних установах адекватних програм по профілактиці "відмивання" грошей. Ці органи повинні співпрацювати з іншими юридичними і правоохоронними органами в ході розслідувань кримінальних переслідувань по факту "відмивання" грошей, періодично за своєю ініціативою чи на їх прохання надавати їм експертну підтримку.

Компетентні органи по боротьбі з економічною злочинністю повинні розробити інструкції, які допоможуть