Економічна злочинність розглядається як кваліфіковані та окремі злочини, що вчиняються у великих розмірах. її об'єктами є значні є значні державні чи індивідуальні цінності.

Крім того, з визначення економічного злочину випливає, що він вчиняється з корисливою метою. Тому може виникнути намагання дослідити питання про схильність індивіда до названої злочинності, наприклад, через вроджену легковажність чи надзвичайну скупість особи, якщо її з дитинства виховували у дусі кар'єрної над успішності у житті.

Якщо ж особу, яка постійно і систематично займається кваліфікованим видом економічної злочинності, порівнювати з іншими злочинцями, то зрозумілою стає міжнародна практика корумпованих політичних систем. Так, важко повірити, що особа, яка займає високу посаду, вивозячи за кордон мільярдну суму валютних цінностей, має особливу схильність до цього внаслідок спадковості або виховання відповідного середовища. Тому викликає також сумнів доцільність намагання пояснювати вказану злочинність, посилаючись на інші дефекти в окремих індивідів. Такий підхід може завести кримінальну політику в глухий кут. Але, наприклад, якщо всупереч цьому намагатися встановлювати окремі типи людей, які відрізняються схильністю до вчинення економічних злочинів, то такий дослідницький підхід навряд чи допоміг у запобіганні злочинності. Припустимо, що такі злочинці з особливим задоволенням ризикують при проведенні економічних операцій. Проте особам, які мають вроджену схильність до ризику, неможливо заборонити займатися підприємницькою діяльністю.

Відсутні також інші ефективні методи, які можуть застосовуватися у демократичному суспільстві, що дозволили б виправити особистості, які стали на шлях вчинення економічних злочинів. Запобігти рецидиву такої злочинності шляхом застосування виховної методики практично не можна. Адже формування із зазначених осіб обережних особистостей, з позиції кримінальної політики, неможливо.

У той же час дослідження проблеми зазначеної злочинності підтвердило, якщо лише людською слабкістю пояснюються протиправні діяння, враховуючи і економічну злочинність, то можна потрапити у непросте становище у практичній діяльності із запобігання економічним злочинам. У такому заході контрзаходи будуть спрямовані, насамперед, на виправлення вказаних вад. При цьому часто випадатиме з поля зору фактично існуюча різниця між несхожими злочинцями. Підсумком подібного стали б заходи загального порядку, де найважче досягти результату.

Головними причинами виникнення економічної злочинності навіть у країнах з розвиненою економікою є зниження темпів економічних і політичних реформ. Внаслідок цього поглиблюється загальноекономічна криза, зростає зубожіння населення, криміналізуються галузі економіки, тоталізується корупція.

Необхідно також зазначити, що економічні, політичні, соціально-управлінські фактори, що детермінують економічну злочинність, так або інакше відбиваються у суспільній свідомості й значною мірою впливають на становлення окремого громадянина до існуючої податкової і фінансово-кредитної систем. Фактично має місце протиріччя між інтересами апарату державного управління і приватними соціально-економічними інтересами. Цю обставину слід відносити до суспільно-психологічних причин, що обумовлюють злочинність у економічній сфері. Загострення цих суперечностей формують у правосвідомості громадян стійкий правовий нігілізм, негативне ставлення до наявної податкової системи та тверде переконання в тому, що ухилення від сплати податків цілком допустиме.

Крім того, аналіз факторів, які сприяють розвитку економічної злочинності, не буде повним, якщо не згадати про процеси, що розвиваються в сучасному світі, інтеграцію, лібералізацію економік та інформаційну революцію. Створення зон вільної торгівлі, загального ринку супроводжується усуненням митних бар'єрів й інших обмежень вільного руху товарів, робочої сили, технологій і фінансових засобів. Здійснення цих грандіозних проектів неможливо зупинити, але вони значною мірою сприяють міжнародній експансії та розвитку економічної злочинності.

Отже, кожен із злочинів у економічній сфері детермінований не однією будь-якою причиною й умовою, а ланцюгом різноманітних причин і умов, серед яких іноді досить важко виділити головну, безпосередню детермінанту. Однак встановлення найбільш повного комплексу причин і умов, не обмежуючись лише тими детермінантами, що занадто очевидні й лежать нібито на "поверхні", дозволяє найбільш точно відповісти на питання про те, чому людина для задоволення своїх потреб обрала саме злочинний шлях, а також сприяє більш ефективному і цілеспрямованому плануванню діяльності, пов'язаної із запобіганням фінансової злочинності в цілому.

Попередження злочинності в сфері економічної діяльності стосується перш за все вирішення проблем реалізації і економічної політики держави, її стратегічних напрямів і тактичних заходів. Як один із найбільш важливих напрямів соціального управління ця діяльність, зокрема, потребує здійснення заходів, спрямованих на нейтралізацію, зниження, запобігання, припинення злочинів у сфері економічної діяльності.

Проте попередження економічної злочинності ускладнюється рядом проблем: 1) досить важко визначити чіткі кримінально-правові межі цього різновиду злочинності; 2) злочини цієї групи мають істотну відмінність у кримінально-правовій характеристиці; 3) в науковій літературі відсутня єдність поглядів щодо сутності економічної злочинності та її системи; 4) кримінологічний аналіз доводить, що ці злочини мають високу ступінь системності, взаємозв'язку і взаємо обумовленості. Адже економічні злочини тягнуть за собою низку інших злочинів як корисливого, так і насильницького характеру, а також службових злочинів; 5) у кримінологічному плані економічна злочинність тісно пов'язана з організованою злочинністю і традиційною загальнокримінальною; 6) вона виходить за рамки національних кордонів і набуває міжнаціонального характеру; 7) відсутнє чітке поняття "економічної злочинності" як в документах ООН, так і в міжнародних угодах.

Необхідно також зазначити, що загрозливе становище в фінансово-економічній сфері внаслідок її криміналізації може бути зупинено лише на основі реалізації демократичних принципів законотворення і подолання тенденції до знецінення норм права не лише підприємницькими структурами, а й державними чиновниками.

Одним із шляхів подолання економічної злочинності як в Україні, так і в інших країнах з розвиненою економікою, є послідовне вдосконалення нормативних законодавчих актів. З юридичної точки зору необхідно чітко визначити і диференціювати поняття,