Етапи розвитку та протидія корупції в Україні.

1) ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ КОРУПЦІЇ ЯК НЕГАТИВНОГО СОЦІАЛЬНОГО

ЯВИЩА

Корупція в Україні виникла не на порожньому місці, вона не з'явилась раптом з набуттям нашою державою незалежності. Вона є історичною спадщиною розвитку суспільства та держави, у тому числі і українського суспільства та української держави. Разом з тим, в останнє десятиліття корупція в Україні набула небаченого раніше розмаху і впливу на політичні, економічні та інші соціальні процеси. Цьому сприяв цілий комплекс об'єктивних і суб"єктивних чинників.(8 )

Державну владу та її представників(чиновництво) завжди супроводжувала ознака корупційності. Жодна із соціально-політичних і економічних систем не мала і не має повного імунітету від корупції -змінюються лише її обсяги і прояви, а також її можливості, що визначаються ставленням до неї держави і суспільства.

Історико-правові дослідження достовірно засвідчують той факт, що корупція завжди існувала у суспільстві з моменту виникнення держави, а отже

і утворення державного апарату управління суспільством. Шарль Монтеск"єу писав:"...відомо вже з досвіду віків, що будь-яка людина, яка володіє владою, схильна зловживати нею, і вона буде іти у цьому напрямку доти, доки не досягне належної їй мети."

Приблизно таку ж думку сформулював і наш сучасник, доктор юридичних наук Ю.І.Скуратов під час свого перебування на посаді Генерального прокурора Російської Федерації зазначивши, що „поки є державний апарат, корупція буде існувати.

Як зазначає К.М.Авдієв, явище корумпованості, тобто підкупності і продажності чиновників, а також громадських діячів, на яких покладено виконання публічних функцій, відоме з найдавніших часів. Про те, що корумповані відносини супроводжували державу споконвіків, свідчать пам"ячники культури, висловлювання відомих мислителів, історичні факти.

Так Конфуцій вважав, що турбота та доброта є головними чеснотами, особлива турбота про свою сім"ю. Але одночасно він попереджав, що занадто буквальне дотримання цих чеснот може стати причиною зловживань чиновників, оскільки вони, приймаючи рішення, будуть віддавати перевагу своїм сім"ям.

Старому Завіті говориться, що Мойсею було дано пораду призначати службовцями та суддями тих, хто ненавидить нечесні прибутки. Пізніше Мойсей проповідував проти прийняття подарунків, тому що вони „засліплюють" очі та призводять до несправедливості. У Корані зафіксована спеціальна заборона платити хабарі. Одночасно визнається^ що приймати хабарі також несправедливо. Вислів, який приписано пророку Мухамеду, застерігає, що Аллах прокляне всіх, хто платить та бере хабарі, а також і того, хто сприяв цьому.

Будда визнавав, що коли правитель, керуючи державою, шукає вигоди, то це врешті-решт призведе до того, що буде перекручена сутність суспільних відноси, ігноруватимуться принципи справедливості. Хабарництво обумовлює не тільки прийняття нечесних рішень, а й те, що високі державні посади займають негідні люди. Сьогодні слова Будди знаходять своє підтвердження:"...несправедливі чиновники - це злодії, які крадуть щастя народу... вони обдурюють і правителя, і народ, таким чином стаючи причиною всіх бід нації. ( 16 )

В окремих країнах, в певний проміжок часу їх розвитку корупція набувала характеру епідемії. Таким періодом на думку істориків є, зокрема, час лравління в Росії імператриці Катерини 2, князя Олександра Меньшикова, який був фаворитом російського царя Петра 1- фактично керував державою, вважаючись одним із основоположників корупції на державному рівні. Самеч ОМеньшиков своєю масштабною діяльністю по вимаганню і одержанню хабарів, розкраданню казенного майна та через інші зловживання, глибоко і міцно вкорінював у російське суспільство ідею, що політичною владою можна користуватися для власного незаконного збагачення. Послідовники О.Меньшикова досить успішно реалізовують цю ідею і в наші дні, в тому числі на теренах України.

Слід зазначити, що існують теорії, які заперечують історичний аспект корупції.Ці теорії базуються на ідеологічних засадах і оцінюють корупцію як явище, притаманне лише окремим соціально-економічним формаціям.

До них, зокрема, належали радянська політична і юридична доктрини. Абсолютна більшість енциклопедій і словників радянської доби, які давали

тлумачення терміну „корупція", спеціально підкреслювали, що корупція як явище характерне і притаманне для буржуазної держави і суспільства, де має |\/іісце експлуатація людини людиною, де державний апарат знаходиться у рідпорядкуванні монополій, де для цього закладені умови у самій економічній і політичній системі капіталістичного суспільства. Акцент на притаманність корупції виключно капіталістичному суспільству ( а отже, вона не властива соціалістичному ) мав суто ідеологічний і пропагандистський характер.

Це простежується також у тому, що деякі спеціальні юридичні енциклопедії того часу взагалі не згадували про цей термін і лише останні видання ( починаючи приблизно з середини 90-х років 20ст. ) почали говорити про корупцію як невід"ємний атрибут будь-якої держави, у тому числі і соціалістичної, наголошуючи при цьому, що у СРСР корупція набрала широких масштабів у так званий „застійний" період, коли загнивання і розкладання партійної і державної бюрократії супроводжувалися виведенням її з-під громадського контролю і критики.

У сучасній літературі побутує думка, що комуністична система розклалася не тільки внаслідок краху її більш, ніж сумнівних ідеалів, але й внаслідок повного і остаточного корумпування її чиновницького апарату.^

Один з відомих високопоставлених функціонерів СРСР генерал КДБ Олег Калугін, який у свій час очолював контррозвідку цієї спецслужби Радянського Союзу, займав інші керівні посади у КДБ СРСР і володів достовірною інформацією про життя державної і політичної еліти того часу вважає, що корупція у Радянському Союзі „була такою ж, як і сьогодні крадіжка державного майна, хабарництво, особисте збагачення номенклатурних чиновників за рахунок „розвалу" економіки."