напрямом протидії корупції є запобігання їй. Запобігання корупції можна визначити як особливий вид соціального управління, напрям антикорупційної діяльності, який полягає в усуненні, нейтралізації чи обмеженні дії факторів (детермінант) корупції, цілеспрямованому впливі за допомогою комплексу спеціально розроблених законних засобів на систему суспільних відносин, що складається у сфері реалізації публічної влади, що має на меті стимулювання осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та інших суб"єктів до вомірної поведінки у сфері публічної влади, перешкоджання вступу їх у гпційні відносини та припинення таких відносин.
Основним завданням запобігання корупції є створення такої системи
соціальних зв'язків, за якої істотно (до мінімуму) зменшуються корупційні ризики. Іншими словами, йдеться про створення сприятливих умов для чесного і законного виконання службовцями своїх обов'язків і несприятливих умов для зловживання ними своїми службовими повноваженнями. В результаті виконання такого завдання створюється система, яка, з одного боку передбачає дієві стимули до правомірної поведінки, з іншого - істотно обмежує для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, можливість зловживати владними повноваженнями в корисливих та інших особистих чи корпоративних інтересах. Вона робить корумповану поведінку соціально невигідною.
Запобігання корупції здійснюється двома основними шляхами:
1) шляхом стимулювання правомірної поведінки;
2) шляхом недопущення корупційної поведінки завдяки встановленим обмеженням, вимогам, відповідальності, іншим негативним наслідкам.
Запобігання корупції здійснюється у трьох основних напрямах:
1) усунення, нейтралізація чи послаблення дії корупціогенних факторів (соціальних передумов, причин та умов корупції);
2) перешкоджання здійсненню протиправного наміру конкретної особи щодо реалізації умислу на вчинення корупційного правопорушення;
3)припинення корупційної діяльності, яка вже почалася з метою
недопущення настання протиправного (злочинного) результату чи
переростання корупційного діяння у більш небезпечне.
Протидія корупції є безпосереднім виразом антикорупційної політики, яка визначає ідеологію і стратегію антикорупційних заходів.
Зміст і спрямованість антикорупціиної політики як складової антикриміногенної політики держави визначається багатьма факторами об'єктивного і суб'єктивного характеру, утому числі:
особливостями соціально-економічної формації, політичної системи, в яких вона здійснюється;
рівнем, структурою та динамікою корупційних процесів;
економічною ситуацією ( характером економічних відносин, рівнем "тіньової" економіки, основними тенденціями енономічного розвитку;
вибором страрегічного напряму протидії корупції;
наявністю науково обгрунтованих програм детерміналізації економіки, політики, інших соціальних сфер, протидії найбільш небезпечним та найбільш поширеним корупціиним приявам, насамперед злочинного характеру;
станом антикорупційного законодавства;
станом провоохоронної системи;
8) наявністю сильної незалежної судової влади;
9)рівнем розвитку демократичних інтересів суспільства;
10)культурними і політичними особливостями суспільства;
11)наявністю політичної волі щодо протидії корупції та характером її вияву.
Таким чином,антикорупційна політика є своєрідною реакцією на ті корупційні процеси, які мають місце у даний період в державі та які прогнозуються у майбутньому.
,Об"єктом протидії корупції є корупція як соціальне явище, її прояви, корупційні відносини та їх суб"єкти, соціальні передумови корупції, причини та умовиькорупційних діянь.
Залежно від характеру та основної мети застосування антикорупційних
заходів, можна виділити наступні основні напрями протидії корупції:
1) запобігання соціальним передумовам корупції та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь;
виявлення, розслідування, розгляд фактів корупціиних діянь, притягнення осіб, винних у їх у вчиненні, до передбаченої законом відповідальності;
вдосконалення антикорупційного законодавства;
поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупціиних діянь.
Як будь-який інший вид діяльності в сфері соціального управління, протидія корупції потребує відповідної координації та здійснення за нею контролю з боку держави та суспільства.Крім того, ефективна протидія корупції можлива за умови створення та реалізації належної системи забезпечення цієї діяльності.
О.М. Джужа пропонує таку класифікацію головних антикорупційних заходів в Україні:
1. Визначення стратегії соціально-економічного розвитку та здійснення адміністративної реформи. Будівництво правової держави і громадянського суспільства - основа протидії корупційній злочинності. Косметичні зміни у системі державного управління, навіть за умови їх зовнішньої привабливості, нездатні поліпшити ситуацію з корупцією.
2. Формування ідеології державної служби, тобто її моральних
принципів і цінностей. Адже комуністичні постулати відійшли в минуле, а
ідеали української державності ще не вироблені. Пануючий серед - чиновництва дух невизначеності й невпевненості у завтрашньому дні – один із важливих чинників корупційної злочинності.
Забезпечення відкритості влади, що вирішує такі завдання: повертає довіру людей до державних структур; створює несприятливі умови для корупціиних злочинів; реалізує конституційне право громадян на достовірну інформацію у цій сфері.
Реальний вплив політичної волі. Політичні воля у будь-якій державі, а особливо з недостатньо розвинутими демократичними інститутами, є дієвим засобом протидії корупції. За відсутності такої волі найдосконаліше
законодавство має декларативний характер, а діяльність правоохоронних органів лише імітує боротьбу з корупційною злочинністю. ( Дивитись ККУ ст. 368).
Ще один, і, мабуть найефективніший засіб - зробити корупцію ризикованою і невигідною. До тих пір, поки чиновнику буде вигідно брати хабарі, красти, іншим чином зловживати владою, а ризик понести покарання буде мінімальним, ніякі репресивні заходи не дадуть позитивного результату. Збільшення соціальної ціни державної служби (престиж, матеріальна забезпеченість) і ризик корупційних злочинів - це те, що має лежати в основі антикорупціиної політики.
Система забезпечення протидії корупції - це комплекс узгоджених і взаємопов'язаних заходів кадрово-професійного, інформаційно-аналітичного, просвітницького, науково-методичного, матеріально-технічного -та іншого характеру, спрямованих на належне забезпечення практичної реалізації стратегічних завдань у сфері протидії корупції.
Що ж стосується суб"єктів протидії корупції, то виходячи із змісту антикорупціиної діяльності, функціонального призначення та кола їх повноважень, вони можуть бути поділені на такі основні групи:
1) суб"єкти, які визначають і забезпечують реалізацію антикорупційної політики держави;
суб"єкти, які