суб"єкти, які здійснюють контроль та нагляд за діяльністю суб"єктів безпосередньої правоохоронної діяльності в сфері протидії корупції;

До антикорупційної діяльності поряд із зазначеними суб'єктами на системній основі мають залучатися також інші суб"єкти, у тому числі об'єднання громадян, установи, підприємства, організації незалежно від форми власності, засоби масової інформації, окремі громадяни. [ 5 ]

Після проголошення Україною незалежності, у сфері державного управління склалася парадоксальна ситуація: побудову нової держави почали здійснювати за допомогою старого державного апарату.

Реформування системи упправління - один з магістральних шляхів ліквідації підґрунтя корупції. Між реформою державного управління і результативністю протидії корупції існує безпосередній причинний зв"язок.

Ефективна протидія корупції неможлива без забезпечення реальної відкритості влади. Діяльність державних структур та їх посадових осіб має стати прозорою ддля громадян України. Забезпечення відкритості владних структур сприятиме вирішенню трьох дуже важливих завдань:

Значним кроком у цьому напрямі могло б стати прийняття закону про інформаційну відкритість вищих органів державної владита посадовмх осіб. Істотним моментом забезпечення відкритості влади є становлення і розвиток незалежних засобів масової інформації. У будь-якому демократичному суспільстві ефективне функціонування владних структур неможливе без існування таких засобів.Незалежні засоби масової інформації - це соціальний інститут, що не дає можливості владі ставати корумпованою. У розвинутих країнах засоби масової інформації є одним з найбільш потужних антикорупційних інститутів.

Політична воля у будь-якій країні, а особливо за політичної та правової ситуацій, що склались в Україні, є вирішальним чинником ефективної протидії корупції. Проблема боротьби з корупцією є проблемою політичного керівництва держави.Ставлення її перших осіб до цієї проблеми, визначає суть здійснюваних у державі антикорупційних заходів.За відсутності політичної волі найдосконаліше антикорупційне законодавство приречене на декларативне існування, а діяльність спеціальних правоохоронних структур -на імітацію боротьби з корупцією. [ 36 ]

Факти недвозначно вказують на сприяння економічним реформам як на спосіб розв'язання проблем корупції.

При розробці програми реформ необхідно визначити дискреційні
контрольні права політиків. Потребують реформування ті сфери діяльності де чиновник має право вирішувати справу на свій розсуд. Серед них: видача ліцензій, дозволів, певних обмежень на імпорт ( квот );

-здійснення цінового контролю;

-блокування виходу на ринок нових фірм та інвесторів і забезпечення монополії;

-надання субсидій, пільг та ухилення від сплати податків;

-контроль за курсом обміну іноземної валюти;

-приховування чи засекречення бюджетних рахунків та інших видів „перетікання" державних коштів у приватні кишені.

Дискреційні контрольні права чиновників можна різко обмежити пакетом економічних реформ. Традиційні економічні реформи можуть істотно вплинути на ситуацію з корупцією завдяки макроекономічній стабілізації, чим буде усунено дискреційність у виділенні субсидій та пільгових кредитів; приватизації та появі прошарку громадян, що віддають перевагу конкуренції та широкій ринковій лібералізації. ( Див. ст.ст. 370; 369 ККУ)

В методологічному аспекті взагалі і в криміналістичному, зокрема,
розслідування корупції, а тим більше її профілактика, вимагають:

а) виявлення вичерпної кількості слідів-відображень корупційного
діяння;

б) зчитування, актуалізації і фіксації відображеної інформації в слідах-
відображеннях;

в) використання отриманої інформації в кримінально-процесуальному,
адміністративному і дисциплінарному процесах доведення.

Відповідно до видів відповідальності - кримінальної, адміністративної і

дисциплінарної, передбачених Законом України „Про боротьбу з корупцією",

на практиці розслідування і запобігання корупції М.Салтєвський пропонує використовувати три корупційні ситуації: кримінально-правову, адміністративну і дисциплінарно-статутну.

Кримінально-правова корупційна ситуація виникає, коли вчинене

корупційне діяння містить ознаки кримінального злочину, передбаченого головним чином у розділі 7 „Злочини у сфері службової діяльності" Кримінального Кодексу України. Разом з тим корупційні діяння можуть мати ознаки економічних злочинів, злочинів проти правосуддя, національної безпеки, життя і здоров"я людини у сфері державної діяльності та інших видів злочинів, названих у Кримінальному Кодексі України.

Адміністративно-правова корупційна ситуація складається між суб'єктами правовідносин, коли дії (бездіяльність) містять ознаки адміністративного правопорушення. Ситуація виникає кожного разу, коли фізична або юридична особа, а також їхні представники звертаються в державну установу , відомство, підприємство, громадську організацію з законними вимогами, проханням реалізувати своє право, наприклад, одержати про щось інформацію, засвідчити якийсь факт, акт цивільного стану, видати якусь копію довідку, тобто здійснити дії, що входять до функціональних обов'язків державного службовця. Однак останній зволікає з відповіддю, під різними приводами затягує винесення рішення по суті, посилаючись на труднощі узгодження з вищестоячим начальством. Прохач просить прискорити відповідь, обіцяє віддячити і пропонує якесь матеріальне благо, вигоду, послугу, нарешті, реалізує її. Настає безконфліктна корупційна ситуація, оскільки сторони отримали обопільні вимоги.

Ситуація може перерости в конфліктну, якщо будь-яка зі сторін буде незадоволена угодою. Надходять скарги у вищестоячі організації, таємне -стає явним. Ситуація може перерости в кримінально-правову, якщо шкода заподіяна діями суб"єкта корупції значна і містить ознаки кримінального правопорушення.[ 3 ]

На сучасному етапі вирішення проблем протидії корупції в сфері економіки може бути здійснене