Необхідно підвищити рівень координування у діяльності усіх правоохоронних органів та їх служб, вдосконалити систему взаємодії оперативно-розшукових підрозділів й слідчого апарату, формування постійно діючих слідчо-оперативних груп по розслідуванні корупційних злочинів.[ 31 ] Цілеспрямована боротьба з корупцією не може бути успішною, якщо фунтуватиметься на разових і короткочасних акціях будь-якого ступеня активності та суворості. Вона потребує довготривалих соціально-економічних, політичних і правових перетворень. Ця діяльність має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних і репресивних заходів. При цьому пріоритетна роль має надаватися профілактичним заходам загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру - основи прозорої системи для ефективного державного і громадського контролю.

Також, у боротьбі з корупцією, яку здійснює наша держава, є відповідні недоліки, котрі мають бути предметом конструктивної критики, заснованої на

національних інтересах держави, законності, добропорядності, економічній доцільності, всебічній підтримці держави у її намірі протидіяти корупції.

Характер заходів, яких вживає держава щодо протидії корупції залежать не лише від фактичного стану корупції в державі, а й значним чином обумовлюються тим, як політичне керівництво держави, вищі державні інституції ( глава держави, парламент, уряд ) оцінюють стан та динаміку корупційних проявів у своїй країні, їх вплив на економіку, політику, соціальну сферу, життя суспільства тощо. [ 11 ]

Боротьба з проявами корупції має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загальносоціального і спеціального кримінологічного спрямування.

Заходи запобігання та протидії корупції поділяються на невідкладні короткострокові, в тому числі надзвичайного характеру, довгострокові та постійного характеру.

Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дійової системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов"язкової відповідальності винних у їх вчиненні.

Суб"єкти боротьби з корупцією поділяються на такі основні групи:

- суб"єкти безпосередньої правоохоронної діяльності, в тому числі спеціально утворені для запобігання корупційним діянням, їх викриття і розслідування;

-суб"єкти, які в межах виконання інших своїх функцій забезпечують правоохоронні органи інформацією, що містить відомості про корупціині діяння;

-суб"єкти, діяльність яких спеціально або внаслідок виконання інших своїх функцій спрямована на здійснення упереджувального та обмежувального впливу на соціальні передумови корупції, запобігання причинам та умовам, що безпосередньо сприяють корупційним діянням;

-суб"єкти,які здійснюють координацію боротьби з корупцією.

Відповідно до загальних положень і мети, діяльність щодо боротьби з корупцією повинна здійснюватися на таких основних принципах:

- демократизації правління суспільством, побудови та організації державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечує оптимальну відкритість для населення, діяльності посадових осіб;

- верховенства права;

- пріоритету та захисту прав людини;

- зміцнення доброчесності у відносинах державного апарату і службовців усіх категорій з населенням;

-системності;

- комплексності, що передбачає здійснення невідкладних короткострокових, довгострокових, постійних заходів економічного, соціально-політичного, організаційно-управлінського, правового, соціально-психологічного та іншого характеру;

- взаємодії владних структур з інститутами суспільства і населенням;

-удосконалення порядку та нормативного регулювання організації праці посадових осіб;

- практичної спрямованості та радикальності заходів;

- наукової обґрунтованості;

- входження до міжнародної системи боротьби з корупцією та розвитку всебічного співробітництва з іноземними державами.

Діяльність щодо боротьби з корупцією має здійснюватись у таких напрямах:

- запобігання соціальним передумовам корупції та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь;

- удосконалення законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення;

- контроль та нагляд за виконанням законодавства у сфері боротьби з корупцією;

- активізація діяльності державних органів щодо виявлення, розслідування, розгляду фактів корупційних діянь, притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.

Реальна протидія корупції потребує системного підходу, чітко визначених пріоритетів та її належного забезпечення, у тому числі наукового. Ігнорування хоча б однієї з цих складових, зводить ефективність антикорупційної діяльності до нуля.

Отже, антикорупційна діяльність є закономірною реакцією суспільства на корупцію та її соціальні наслідки. За своїм функціональним призначенням протидія корупції являє собою певну форму захисту суспільства від корозії влади, розкладу суспільства.

При формуванні антикорупційної політики, складанні програм протидії корупції, виробленні конкретних антикорупційних заходів необхідно прагнути, по-перше, до їх адекватності загальній криміногенній обстановці, ситуації з корупцією, небезпечності конкретних проявів корупції, по-друге, до своєчасності їх застосування. ( Дивись закон України « Про боротьбу з корупцією)