В замбійській столиці Лусаці, тільки за офіційними даними, налічується майже сім тисяч наркоманів. На думку ж незалежних спостерігачів, число тих, хто регулярно вживає небезпечне зілля, досягає 50 тисяч (що складає більш 6% від загального числа жителів столиці). Тим часом почастішали смертельні випадки в результаті вживання надмірно великих доз наркотиків. Ще однією новою прикметою стало проникнення на замбійський ринок більш сильних видів дурману: крека і гормотекса. Дотепер тут в основному вживали індійські коноплі і кокаїн.

Як вважають фахівці, Замбія стала одним з найважливіших перевалочних пунктів на шляху наркотиків в ПАР. Причому, на думку ряду акредитованих в країні західних дипломатів, до наркобізнесу причетні вельми високопоставлені діячі правлячого режиму.

Але головною цитаделлю наркобізнесу на континенті давно вважається ПАР. І причин на те дуже багато, Дагга - так називають гашиш на півдні Африки - найбільш прибутковий зі всіх легальних і нелегальних продуктів виробництва. І тому існування величезних плантацій індійських конопель, з яких і виводиться зілля, викликає тривогу уряду країни.

В останні п'ять років середньорічний гашишний улов поліції перевищує 350 мільйонів доларів. При цьому близько чотирьох тисяч тонн конопель спалюється на полях. Причому, велика частина трофеїв приходиться на найбідніші райони країни.

Обробітком культур, що містять різні наркотичні речовини, займаються в багатьох районах ПАР.

Дослідженнями встановлено, що коноплі, з яких одержують гашиш, за розмірами посівних площ стали другою або навіть першою товарною сільськогосподарською культурою на території ПАР. Основні доходи фермерів отримуються саме від її продажу. Зазначимо, що ця «травичка» в умовах Африки є однією з небагатьох культур, здатних вижити навіть в період засухи.

На думку учених, клімат Південної Африки (особливо провінції Наталь і нівденно-східного побережжя) ідеально підходять для високопродуктивного товарного виробництва конопель. Цим повною мірою користуються місцеві злочинні синдикати, що закупляють наркотичну сировину і продають вже готову продукцію як в ПАР, так і в країни Європи і Америки. Вартість готової продукції з лишком окуповує мізерні витрати. Наслідком низької собівартості виробництва наркотиків стало те, що останніми роками Південна Африка перетворилася на великий ринок кокаїну, героїну, ЛСД, крека й інших наркотичних засобів і знайшла ще і сумнівну славу джерела кращих сортів гашишу в світі.

На жаль, вартовим порядку дотепер не вдалося встановити всі ланки ланцюжка, що протягнувся від південноафриканських рослинників до європейських і американських ринків: наркомафія уміє добре маскувати свою діяльність і берегти таємниці. Тим більше що винахідливість різного роду темних осіб, що займаються перекиданням гашишу з ПАР в інші країни і регіони земної кулі, деколи не знає меж.

Не краща ситуація для властей складається і в боротьбі проти торгівлі наркотиками на вулицях південноафриканських міст. Зусилля поліції практично ні до чого не приводять - гашиш як і раніше можні легко дістати як в портовому Кейптауні, так і в діловому Йоханнесбурзі або офіційній Преторії.

Так чим же завершиться нескінченна війна урядів африканських країн з наркоманією: повним знищенням посівів «травички» і розгромом підпільних лабораторій чи поразкою правоохоронних органів? .Адже з одного боку, знищуючи урожаї конопель і міраа, влада підриває (хай навіть в незначній степені) позиції світового наркобізнесу. З іншого - для величезної кількості дрібних селянських господарств виробництво одурманюючої «травички» є, можливо, єдиним засобом до існування. А сільське господарство більшості африканських країн практично було монокультурним.

Мабуть, буде потрібна розробка спеціальних сільськогосподарських програм стосовно кожної країни окремо, інакше, що залишиться робити з мільйонами селян, яким дозволяє зводити кінці з кінцями саме виробництво «білої смерті»?

V Іншою характерною особливістю соціального житія Південної Африки є велика кількість зброї в багатолюдних місцях. Схоже, для багато кого в Південній Африці зброя стала звичайним атрибутом повсякденного життя. Але це всього лише зворотна сторона явища, в основі якого лежить дуже високий рівень насильства і злочинності в країні. І, як визнають політики, без вирішення цієї проблеми африканські країни не зможуть успішно розвиватися.

За статистичними даними, останніми роками рівень аніскільки не знижується, а в ряді напрямів навіть зростає. І це, не дивлячись на те, що останнім часом, після демократизації ряду країн так зване; політичне насильство явно затихло.

Тяжкі злочини скоюються в Африці кожні 17 секунд, і їх число в 4994-році перевищило показники Ї990" року на 17%. Пограбування житла відбувається в середньому кожні 1 хв. 55 сек., крадіжки з автомашин - 2 хв. 57 сек. В Південно-Африканських країнах скоюється у 8 разів більше вбивств в перерахунку на 1000 жителів, ніж в США [ЗО].

Значного поширення набули крадіжки автомобілів і захоплення їх інколи навіть на багатолюдній вулиці. В 1993 році в ПАР було викрадено більше 90 тисяч автомобілів загальною вартістю 3,3 рандів (близько 1 млрд. доларів). І ця цифра ще більше зросла в минулому році. У зв'язку з цим страхові компанії підвищують збори страхівок і вимагають встановлення на автомашини систем сигналізації та блокування.

Доходи злочинців виявляються набагато вищим и, аніж штрафи, що накладаються на них у разі затримання. І тому, як затверджують криміналісти, багато хто вважає здійснення злочинів такою вигідною справою,