при розслідуванні
злочинів у сфері економіки;
6) характеризується тісним зв'язком з організованою злочинністю,
корупцією, тіньовою економікою та іншими негативними явищами в
суспільстві;
7) більше ніж інші види злочинності здатна становити спосіб життя певної частини населення, формуючи напівкримінальний менталітет.
ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК ІНФРАСТРУКТУРА ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ.
2.1. КРИМНАЛІЗАЦІЯ ТІНЬОВОЇ ЕКНОМІКИ:
СУТЬ,СТРУКТУРА ТА ОЗНАКИ.
Організована злочинна діяльність, особливо економічна, тісно пов'язана з поняттям тіньової економіки і корупції.
У вітчизняній економічній науці є немало недослідженого. Але дуже важко знайти др. Інший такий приклад, коли масштаби економічного явища і ступінь його вивчення були б настільки безпідставними. Тут мається на увазі проблема тіньової економіки. Остання як кровоносна система, охоплює всі сфери народного господарства країни [36,65]. Вияви тіньової економіки можуть бути багатогранними, деколи досить банально звичні, деколи несподівані. Суспільство звикло до цього явища - споживачі в особі населення, і виробники, і управлінці.
Існує точка зору, що тіньова економіка - це необхідний атрибут нашої господарської системи [41;65]. В останній час отримало поширення різко негативне відношення до тіньової економіки. Підхід заключається в тому, що любий крайній, екстремістський погляд на досліджувану проблему необгрунтований як з наукових, так і з соціально-політичних позицій. Важливо виявити об'єктивні причини, фактори виникнення і розростання тіньової економіки і тільки на основі такого аналізу висувати конструктивні пропозиції по усуненню "тіней" в нашій економіці.
Якщо звернутись до викладу проблем тіньової економіки в науковій літературі і публіцистиці, то слід відмітити, що вони висвітлювались уже в 60-ті і 70-ті роки. Однак тоді розгляд тіньової економіки зачіпав тільки окремі її аспекти.
Так, початок 60-х років ознаменувався описом кримінальних справ цеховиків і валютників. В ті роки пройшли скандальні процеси над підпільними місіонерами. Декілька десятків з них у відповідності з вироками судів були розстріляні [67; 67]. Вперше спроби врахувати тіньову економіку при аналізі на галузевому рівні були здійснені в 70-ті роки у відомствах побутового обслуговування. Ці розрахунки проводились з метою доповнити показник офіційного рівня споживання населення побутових послуг шляхом додавання до нього об'єму реалізації послуг так званих приватних осіб. Тому якраз ця сфера побутового обслуговування була першим "полігоном" відпрацювання методологічних і методичних прийомів вивчення тіньової економіки [36; 65].
Однак, на другу половину 90-х років виявилось, що уявлення про діньову економіку є доволі неясними, а також відчувалась різниця між практикою правоохоронних та господарських органів, які значно випереджали теорію.
Існує декілька версій поняття "тіньова економіка. Одна з них - це незареєстрована в органах державного управління і обліку і тому не регульована ними належним чином індивідуальна трудова діяльність [56; 66]. Однак тут не враховуються значні негативні економічні явища, перш за все тіньовий перерозподіл матеріальних благ.
Також не зовсім вдалою є і інша версія - це неохоплене державним обліком і контролем виробництво матеріальних благ і послуг [41;65]. Дійсно, державний контроль ще не гарантує утримання підконтрольного процесу. І не тільки через неефективність самого процесу. Аналіз господарської практики 70-х років показує, що контроль може бути "замкнутий" на займаючи високі державні пости організаторах економічної злочинності. Крім того, тіньові процеси не слід обмежувати сферою виробництва, забуваючи про розподілі, обміні, споживанні.
Тіньова, таємна, чорна, скрита, підпільна, паралельна, вторинна, неофіційна - ось тільки деякі з визначень, які зустрічаються у вітчизняній та зарубіжній літературі, найбільш загальна ознака яких є в тому, що результати її функціонування не відображуються в офіційній статистиці. Не вдаваючись в тонкощі таких визначень, слід відмітити, що тіньова економіка є сукупністю альтернативних економічних структур. Така версія видається найбільш правильною, точною.
Дослідження, які проводились в рамках вивчення тіньового сектора в сфері послуг, показали, що основним фактором його функціонування являється незбалансованість попиту і пропозиції, чи іншими словами, колосальний дефіцит товарів і послуг [73;68].
Починаючи з середини 60-х років все більш помітним став ріст грошових доходів населення. Тільки з 1971 по 1985 рр. вони збільшились в 3,1 рази. Темпи приросту матеріально-технічної бази галузей групи "Б", а також сфери послуг явно відставали від динаміки потреб і фінансових ресурсів населення. Існувавша на протязі усяко післявоєнного періоду диспропорція між попитом і пропозицією на споживчому ринку почала різко зростати. При цьому слід відмітити, що потреби населення в послугах значно перевищували можливості їх реального задоволення, яке безпосередньо залежало від товарної пропозиції. В міру придбання населенням деяких видів товарів, в першу чергу технічно складних предметів тривалого використання, зростає потреба в послугах по їх експлуатації і ремонту [61 ;67].
Друга проблема пов'язана з направленням використання
надлишкових засобів, які утворюються у населення. їх можна реалізувати по двом каналам: а) переключити на покупку товарів; б) відкласти в якості збережень. Обидва шляхи розподілу грошових засобів населення як з економічної, так і з соціальної точок зору є вкрай небажаними, оскільки несвоєчасне реагування на зростаючий платіжно спроможний попит населення на послуги призводить до все більшого тиску на товарний ринок. В другому випадку накопичувані надлишкові грошові засоби являються прямою загрозою грошовому обігу. Все це в кінцевому рахунку призводить до деформації як структури потреб і попиту, так і структури витрат населення [40; 65].
Експертні розрахунки показують, що стосовно до цілого ряду галузей народного господарства і регіонів країни можна з впевненістю говорити про існування, окрім державного, офіційно-індивідуального і кооперативного секторів другої тіньової економіки.
Організовану злочинність у сфері економіки можна визначити як
новий якісний рівень груп, професійних злочинців, що характеризується
згуртуванням кримінального контингенту у межах регіону, з