Сформувався й активізувався тіньовий злочинний зв'язок між підприємництвом і комерційним банком. Одержуючи неофіційні пільгові кредити, підприємці здійснюють комерційні операції, укладають спекулятивні угоди з швидким поверненням коштів та з прибутком. Банк же одержує за надані кредити пільговий відсоток, а чистий прибуток, який залишається поза увагою фінансових органів, повністю надходить у розпорядження керівників банку, що зумовлює незаконні прибутки [52;66].
Поширеним тіньовим явищем стало приховування прибутків від оподаткування. Приблизно дев'ять з десяти підприємств недержавного сектора приховують від податкових інспекцій весь прибуток його частину[33;65].
Опрацювання стратегії боротьби з тінізацією економіки не можливе без стійкої правової основи такої діяльності. Світова практика свідчить про чітку законодавчу регламентацію питань у ряді країн щодо форм протидії наведеному явищу. Тому, з огляду на його значну суспільну небезпечність, буде доцільно розробити комплекс правових заходів різноманітної спрямованості. Це необхідно, по-перше, для запобігання встановлення умов, що сприяють виникненню і існуванню тіньової економіки; по-друге, для запобігання їй на більш ранніх етапах розвитку, не допускаючи переростання в кримінальні організовані форми; по-третє, для посилення боротьби з названою економікою і, особливо, з її сучасними глибоко законспірованими проявами [77;68].
Важливе місце в боротьбі з тінізацією економіки належить заходам кримінально-правового характеру. В даний час правову основу діяльності правоохоронних органів по виконанню таких завдань складають чинні норми КК України. У той же час практика роботи з цією категорією кримінальних справ свідчить про недостатність названих кримінально-правових заходів, оскільки поза сферою їхньої дії залишається ряд проявів тінізації економіки, що виникли в процесі становлення нових економічних відносин [61;67]. Застосування зазначених вище заходів характеризується переоцінкою значимості санкцій правових норм. Розв'язання за допомогою кримінального закону завдань боротьби з тінізацією економіки, його запобіжну силу пов'язують частіше тільки з покаранням або з погрозою його застосуванню. Проте досвід застосування покарання показує його обмежені можливості в досягненні цілей загальної й індивідуальної превенції. Воно має свої межі ефективності та несе певні соціальні витрати.
Таким чином, доходимо висновку, що можливість удосконалення законодавства шляхом формування системи правових засобів, більш повне використання можливостей кримінального закону можуть дозволити створити достатній правовий ґрунт для посилення подолання тіньової економіки з боку держави з метою захисту економічної безпеки України в цілому, а також захисту прав і свобод громадян у сфері економічної діяльності.
Якщо розглядати ставлення до названої економіки в суспільстві, то воно є подвійним, тобто існує два протилежних погляди.. Результати опитувань показують, що перша частина респондентів розглядають тіньову економіку як об'єктивне явище в процесі переходу на ринкові відносини [73;68]. Вони вважають, що остання є невід'ємною частиною економіки, забезпечує задоволення потреб споживачів, яких не задовольняє контрольована економіка; конкуренція контрольованої і неконтрольованої економіки може сприяти розвитку та підвищенню ефективності офіційної економіки; вона допомагає вирішувати проблеми ринку зайнятості.
Інші розглядають тіньову економіку як результат невдалого процесу управління господарською сферою [41;65]. Прийнято вважати, що вона завдає значної матеріальної, соціальної і політичної шкоди країні. Високий рівень даної економіки позначається на знижені ефективності процесу управління різними сферами життя.
При будь-якому ставленні до тіньової економіки зрозуміло, що вона впливає на економічне становище в державі, служить інтересам окремих ділків тіньового сектора, а не суспільству.
Як показує практика, потужні джерела зазначеної економіки та їх зростання, безумовно, негативно впливають на суспільно-економічні відносини. Вони досягли таких масштабів, що їх дійсно можна без перебільшення визначити терміном "тіньова економіка". Безвідповідальних об'єктивно наукових розробок неможливо розв'язати проблеми протидії тінізації суспільно-економічних відносин. Численні соціально-економічні та окремі антикорупційні програми не подолають тінізації. Тільки науково-теоретичне осмислення структури тіньової економіки з її інфраструктурою організованої злочинності, визначення приоритетних напрямів роботи щодо її подолання з урахуванням вітчизняних наукових розробок та наукових організаційно-правових напрацювань світової науки можуть дати позитивні результати [69;67].
Організованій злочинності властива наявність у певних осіб злочинного капіталу і постійних джерел прибутків, які виходять від тіньової економіки. Особливості організації злочинної діяльності залежать від характеру джерела такого капіталу, є результатом обігу тіньового капіталу, одержаного за рахунок кримінального промислу. В результаті зазначена економіка, звідки виходить злочинний капітал і його джерела, визначає систему формалізованого злочинного співтовариства. Варто перекрити джерела прибутків від тіньової економіки, обернути даний капітал на користь держави, і структури організованої злочинності самі розваляться. Але вони будуть створюватись знову там, де концентруватиметься й обертатиметься злочинний капітал, де з'являться джерела, що його живлять [77;68].
Таким чином, організована злочинність - це, по суті, соціально-економічний процес обігу злочинного капіталу в названій економіці із залученням широких верств населення, з використанням корупції і всього того, що сприяє його нарощуванню й обігу. Отже, тіньова економіка є інфраструктурою організованої злочинності, що живиться її джерелом.
