Дуже часто злочинці прагнуть інтегрувати капітали на рахунках фірм, які мають виходи за кордон. Для цього підходять, наприклад, спільні підприємства. Звичайно, в такі фірми влаштовують своїх, довірених осіб, які вже легально переправляють крупні суми грошей за кордон.

Також слід враховувати і ту обставину, що в ряді закордонних країн маються банки, які не зацікавлені давати правоохоронним органам відповідну інформацію про своїх клієнтів. Ця свого роду гарантія, очевидно, і приваблює клієнтів. Мова йде головним чином про оффшорний банківський бізнес, який рахується в теперішній час одним із самих перспективних і доволі прибуткових [67;67].

Західні експерти рахують, що капітали проходять через фінансові і банківські установи малих країн, а потім їх вкладують в банки країн, які мають потужну податкову систему, але так, щоб неможливо було впізнати їх реального власника. Друга частина цих капіталів камуфлюється, навіть не проходячи по території оффшорних країн, правда при цьому використовуються організації з юридичною адресою в цих країнах, але діючи на території інших країн. Типовими являються тисячі оффшорних компаній, які мають рахунки в банках Швейцарії, які відкриваються, наприклад, на ім'я організації в Ліхтенштейні (чи з юридичною адресою в цій країні) [51;66].

Оффшорні території привертають до себе увагу перш за все по двум причинам: дуже сприятливий фіскальний (податковий) режим в порівнянні з податковим режимом в індустріально розвинутих державах, і з другого боку, юридична система, яка забезпечує конфіденційність і прикриття

капіталів, які вивозяться із своєї країни через фіскальні причини [48;66].

-*¦

Податкові органи країн з сильною податковою системою
використовують "чорні списки" цих країн. Для нашого аналізу достатньо
буде назвати тільки деякі з найбільш відомих оффшорних територій:

в Європі - острови затоки Ла-Манш (Джерсі, Гернсі, Мен), Люксембург, Швейцарія, Ліхтенштейн, Гібралтар, Ірландія, Мальта та ін.;

в Америці - Панама і території на островах Карибського Моря (Богамські, Бермудські, Віргінські, Кайманові острова, острова Аруба, Кюрасао);

в Азії - Бангконг і Сінгапур;

в Африці - Ліберія .

Оскільки багато з цих країн не володіють значними економічними секторами, їх політична влада з охотою підтримує секретність капіталовкладень для того, щоб перебороти економічну і національну відсталість. Фінансова система оффшорних країн пропонує іноземним вкладникам (інвесторам) багато значних пільг, які використовуються в кримінальних цілях. Сотні оффшорних компаній кожний рік випускають тисячі абсолютно фіктивних рахунків, які служать для здійснення вищесказаних цілей.

В умовах реформування економіки України, ситуація, що склалася в кредитно-банківській системі є теж найбільш загрозливою. Банківська система стала центральною ланкою в технологічному ланцюзі з "відмивання" капіталів, здобутих злочинним шляхом, а також основним виконавцем випуску в безготівковий обіг фіктивно утворених грошових

коштів.

Матеріали розслідування окремих кримінальних справ правоохоронних органів показують, що на території України діє мережа фіктивних підприємств, незареєстрованих в податкових органах, які, використовуючи сучасну комп'ютерну техніку, електронну систему "Клієнт-Банк", акумулюють на своїх рахунках багатомільйонні грошові кошти, а потім конвертують їх [52;66]. Окремі комерційні банки використовуються злочинцями для протиправного "перекачування" державних коштів на розрахункові рахунки таких фірм або на особові рахунки окремих громадян та за кордон.

За деякими оцінками, нелегальний внутрішній обіг в Україні сягає майже 12 млрд.дол.США, поза банківською системою обігу перебуває 45-60 відсотків національної валюти, що створює сприятливі умови для відпливу національного капіталу за межі України [74;68].

Для налагодження стійких каналів незаконного відпливу за кордон валютних коштів організовані злочинні угрупування активно використовують систему лоро-рахунків. Створено цілий механізм резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки в закордонних банках під виглядом оплати імпортних контрактів. За даними НБУ, в 1998 р. із загального обсягу зарахувань на рахунки лоро лише 45%, а із обсягу списань лише 25% було пов'язано з експертно-імпортними операціями. Решта оборотів виникла внаслідок фінансових операцій банків-нерезидентів з українською валютою [29;64]. Фактично в державі функціонує паралельна банківська система взаєморозрахунків готівкою, в тому числі іноземною валютою.

В Україні діє близько 300 комерційних банків і до 3 тис.їхніх філій і лише 2 банки мають статус державних. Фактично це "кровоносна" система економіки країни, від її нормального, здорового функціонування багато в чому залежить стан економіки в цілому. Але аналіз кримінальних справ та іншої інформації переконливо засвідчує, що саме через банківські установи та фіктивні підприємницькі структури і далі активно здійснюються операції

з вилучення коштів, у першу чергу готівки, переводу їх у кримінальну "тіньову" економіку.

Існує безліч методів "відмивання" доходів і багато шляхів їх використання після того, як вони стають "чистими". Комерційними і фінансовими установами, які здійснюють такі операції, можуть бути депозитарні установи, обмінні контори, ринки цінних паперів і корпорації по продажу нерухомого майна. При цьому застосовуються різноманітні

способи: використання в ході операції по відмиванню грошових коштів декількох рахунків, відділень чи установ; використання кур'єрів, які мають фальшиві документи, для перевозки грошових засобів і відкриття рахунків, використання підставних обмінних пунктів для розміщення великих коштів

в банки, не визиваючи при цьому підозри; створення законних чи

підставних компаній для прикриття здійснюваних операцій; придбання цінних паперів через підставні рахунки; використання сертифікатів на володіння акціями на пред'явника; проводка засобів через корпорації у вигляді здійснення ніби-то законної діяльності; перевезення незаконних засобів через кордони, для того, щоб приховати їх реальне джерело отримання і затруднити фінансове розслідування. Крім того, існує велика кількість інших операцій, так чи інакше зв'язаних з "відмиванням" грошей [65;67].

За даними світового Банку, в Україні як мінімум 200