2). ПРОТИДІЯ ВІДМИВАННЮ ДОХОДІВ ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ.

У Вважається, що законодавче регулювання протидії легалізації (відмиванню) доходів, здобутих злочинним шляхом, необхідне передусім в інтересах боротьби з організованою злочинністю в плані перетворення вчинення злочинів у діяльність, невигідну з економічної точки зору. Для успішної боротьби із злочинністю в сучасних умовах недостатньо розкривати діяння, заборонені Кримінальним кодексом, засуджувати осіб, які їх вчинили ,- необхідні комплексні заходи, здатні підірвати кримінальну економіку.

Як зазначають німецькі криміналісти, включення до кримінального закону складу злочину «відмивання грошей» відповідає нагальній потребі знайти ахіллесову (фінансову) п'яту організованої злочинності і не допустити руйнування економічної та фінансової системи внаслідок припливу до неї кримінальних грошей. Відмивання розглядається як індикатор організованої злочинності [51;66].

«Брудні» гроші мають бути поставлені поза законом, позбавлені можливості брати участь у легальному обігові з тим, щоб вчинення кримінальне караних діянь втратило для злочинців, особливо для учасників організованих угруповань, будь-який економічний сенс.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної конференції «Попередження і боротьба з «відмиванням» грошей і використанням доходів від злочинної діяльності: глобальний підхід» (м. Курмайор (Італія), 18-20 червня. 1994 р ), боротьба з відмиванням переслідує дві основні мети: 1 підвищення «ризику затримання» окремого злочинця або злочинного підприємства і «ризику вилучення» доходів від злочинної діяльності. При цьому «ризик вилучення» розглядається як більш ефективний стримуючий фактор проти організованої злочинності, яка легше долає «ризик затримання» шляхом кадрових замін і поповнення; 2 захист легальної економіки, фінансової системи, легітимного капіталу, податки з якого сплачені, від нечесної конкуренції з боку маловитратних кримінальних доходів [45;65].

У Заяві Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2001 р. стосовно боротьби з легалізацією («відмиванням») коштів, одержаних злочинним шляхом, вказується на три основні причини здійснення такої боротьби; 1 це дає можливість виявити злочини, спрямовані на отримання «брудних» коштів, - корупцію, наркобізнес, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності; 2 відмивання злочинних доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на встановлення демократичних політичних інститутів та стабільної національної економічної системи;

3 боротьба з легалізацією допомагає захистити цілісність вітчизняної фінансової системи від негативного впливу кримінального капіталу [70;67].

З огляду на зазначене вище стають зрозумілими, по-перше, зусилля України гармонізувати положення національного законодавства з міжнародно-правовими стандартами у сфері протидії відмиванню «брудних» коштів і, по-друге, не сприйняття позиції, згідно з якою «гроші не пахнуть» (ресипіа поп оіеі), протидія легалізації - це начебто боротьба проти свободи ринкових відносин, а дозволити собі високі стандарти у сфері обігу фінансів можуть хіба що високорозвинені країни. Щоправда, ставлення до відмивання може бути і протилежним, адже залучення злочинних доходів у легальну економіку своїми позитивними наслідками має зростання кількості робочих місць, розширення бази оподаткування і збільшення податкових надходжень до скарбниці держави.

Легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, є типовим конвенційним злочином, тобто діянням, криміналізація якого в Особливій частині Кримінального кодексу України відбулась у зв'язку із підписанням нашою державою відповідних міжнародно-правових документів. Країна,

будучи учасником певної конвенції, бере на себе зобов'язання встановити у національному законодавстві відповідальність за те чи інше діяння, яке носить міжнародний характер і для боротьби з яким необхідні узгоджені зусилля багатьох держав.Легалізація злочинних доходів, як і контрабанда, нелегальна еміграція, фальшування грошей, посягання на культурні

цінності народів, є злочином міжнародного характеру, що заподіює шкоду економічному, соціальному і культурному розвитку держав [70;67].

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, обсяг відмитих коштів щорічно складає від 2 до 5 відсотків світового валового продукту, тобто від 600 до 1500 млрд. американських доларів [65;67] . Експерти відзначають, що найближчим часом цей показник істотно зросте у зв'язку із запровадженням єдиної європейської валюти (що вже відбулося) і недостатнім регулюванням фінансових операцій у сфері нових електронних технологій взагалі і у глобальній мережі Інтернет зокрема. За деякими 7оцінками, обсяг легалізованих у світі за 2002 р. «брудних» коштів складає приблизно 860 млрд. доларів США [32 ;64 ].

На європейському рівні проблема координації зусиль держав у протидії легалізації злочинних коштів знайшла детальне висвітлення у Страсбурзькій конвенції Ради Європи від 8 листопада 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі - Конвенція РС 1990 р.). Законом України від 17 грудня 1997 р. дану Конвенцію, підписану від імені України 29 травня 1997 р., з деякими процесуальними застереженнями було ратифіковано. Конвенція РЄ 1990 р. набрала чинності 1 вересня 1993 р [14;.62]

28 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів України і Національний банк України прийняли постанову № 1124 «Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)» [24;64]. У постанові зазначається, що органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам потрібно керуватись у своїй діяльності вказаними рекомендаціями (далі - рекомендації РАТР). До складу РАТР, утвореної у 1989 р. за рішенням країн-членів «Великої сімки», станом на липень 2000 р. входило 29 країн і дві регіональні організації - Європейська комісія і Рада співробітництва країн Перської затоки. Рекомендації РАТР є на сьогодні основним міжнародним стандартом у боротьбі