кримінального законодавства і примусового виконання законодавства, фінансову систему та її нормативно-правову базу, а також міжнародне співробітництво.

Основними положеннями рекомендацій РАТР визнаються такі зобов'язання:

1) криміналізація відмивання грошей, отриманих у результаті злочинів (рекомендація 4) та прийняття законів про арешт і конфіскацію злочинних доходів (рекомендація 7);

2) зобов'язання для фінансових установ здійснювати ідентифікацію
своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, до яких, перейшла певна
власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 і 12);

3) вимога щодо фінансових установ повідомляти компетентні національні органи про підозрілі операції (рекомендація 15) та запроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19);

4) адекватні системи контролю та нагляду за діяльністю фінансових
установ (рекомендації 26-29);

5) необхідність підписання міжнародних угод та прийняття національного законодавства, яке б давало змогу країнам здійснювати оперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (рекомендації 32-40) [25; 64].

До нормативних актів України, які певною мірою забезпечують протидію легалізації, належать укази Президента України — від 22 червня 2000 р. № 813 «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом», від 19 липня 2001 р. № 532 «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом» і від 10 грудня 2001 р. № 1199 «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Цими нормативними актами робота щодо протидії відмиванню злочинних доходів, виявлення фактів маскування їх походження, дійсного

характеру, джерел набуття, місцезнаходження і переміщення, використання, у тому числі для здійснення підприємницької, іншої господарської, інвестиційної, благодійної діяльності, розрахункових і кредитних операцій, покладалась на ДПА України, у складі якої створювався спеціальний підрозділ - Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Ще одним державним органом, покликаним безпосередньо займатися питаннями протидії легалізації «брудних» коштів, став утворений у складі Мінфіну України Державний департамент фінансового моніторингу. Постановою КМУ від 18 лютого 2002 р. № 194 затверджено Положення про Державний департамент фі-нансового моніторингу. Структури, подібні Держфінмоніторингу України, діють і в інших країнах світу [45 ;65 ].

Така умова криміналізації як процесуальна можливість кримінального переслідування стосовно відмивання «брудних» коштів обумовлює необхідність комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. Світовий досвід свідчить, що застосування кримінально-правових чинників може бути ефективним лише у поєднанні із засобами фінансового і адміністративного контролю за операціями фізичних і юридичних осіб з грошовими коштами і майном. Такі заходи як лібералізація платіжної дисципліни та валютного ринку, вільне використання готівки в розрахунках, переказ безготівкових грошей у готівку, відкриття двох і більше банківських рахунків, зняття інших обмежень спрямовані на розвиток економічних відносин. Але впровадження таких положень без одночасного прийняття законодавчих актів, які встановлюють юридичну відповідальність за легалізацію злочинних доходів і містять механізм реалізації відповідних норм, надає "додаткові можливості для використання вітчизняної фінансово-кредитної системи у протиправних цілях.

Перед Україною стоїть завдання з урахуванням міжнародно-правових рекомендацій, зарубіжного досвіду і власних правових традицій створити ефективну фінансово-адміністративну систему захисту, яка б утруднювала використання фінансового сектору у злочинних цілях, забезпечувала б його

прозорість. Без цього доповнення кримінального законодавства окремими, навіть дуже досконалими статтями, якими встановлено караність дій щодо відмивання, позитивного результату не дасть. Як відомо, відсутність закону про боротьбу з легалізацією (відмиванням) коштів, здобутих злочинним шляхом, стала однією з основних причин того, що на початку вересня 2001 р. група РАТР включила Україну до «чорного списку» держав, які не співпрацюють у питаннях боротьби з відмиванням і не сприяють міжнародним зусиллям у цій сфері.

28 листопада 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» [7 ; 62 ].Даний Закон:

містить визначення понять «доходи», «суспільне небезпечне протиправне діяння, яке передує легалізації (відмиванню) доходів» (фактично мова йде про предикатний злочин), «легалізація (відмивання) доходів», «фінансова операція», «обов'язковий фінансовий моніторинг», «внутрішній фінансовий моніторинг» (ст. 1);

визначає дії, які відносяться до легалізації (ст. 2);

закріплює систему фінансового моніторингу, яка складається з двох рівнів - первинного та державного (ст. 4);

передбачає процедуру ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (ст. 6), та надання інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу (ст.8);

закріплює ознаки фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (ст. 11) та внутрішньому фінансовому моніторингу (ст. 12).

Розділ IV Закону присвячений завданням, функціям та правам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (діє у складі Мінфіну України), а розділ V - міжнародному співробітництву у запобіганні відмиванню злочинних доходів.

Говорячи про відкриття банківських рахунків як форму відмивання, варто нагадати, що відповідно до указу Президента України від 1 серпня 1995 р. уповноваженим банкам було дозволено відкривати анонімні валютні рахунки фізичним особам. Дані рахунки відкривались виключно у вільно конвертованій валюті без засвідчення особи власника рахунка. Жодні дані про особу та документи, що засвідчують її, при заповненні письмової заяви-картки встановленого зразку не вимагались. Офіційна позиція НБУ під час запровадження анонімних рахунків полягала у тому, що вони не зможуть використовуватись для відмивання злочинних доходів, оскільки правовий режим функціонування рахунків у вільно конвертованій валюті передбачав певні обмеження: максимальна сума готівкової валюти, яка могла бути покладена на рахунок протягом одного робочого дня, не могла перевищувати в еквівалентні 10 тис. американських