Своєрідна надбудова тіньової економіки - суто кримінальні елементи: торговці наркотиками, зброєю, викрадачі автомобілів, наймані вбивці, сутенери. До цієї категорії можна віднести і представників органів влади і управління, якщо вони беруть хабарі або торгують державними посадами і інтересами.

В середині - тіньовики-господарники. До них слід віднести підприємців, комерсантів, фінансистів, промисловців, дрібних і середніх бізнесменів, у тому числі і «човників». Ці люди - «мотор» економічної діяльності, і не тільки нелегальної.

Третя група представлена найманими працівниками, причому як фізичної,
так і інтелектуальної праці. До них можуть примикати корумповані державні
службовці, в доходах яких (за деякими даними) до 60% складають хабарі [18].

Звичайно, даний розподіл певною мірою умовний і небезперечний, але він охоплює вагому частину активного населення країни.

Загальний інтерес для всіх шарів «піраміди» полягає в отриманні додаткового доходу за межами «правового поля». Є і загальні форми реалізації інтересів. Так, вивіз капіталу за кордон властивий всім. Правда, представники кримінального і середнього рівнів роблять це в основному шляхом незаконних операцій з сировиною і стратегічними матеріалами, з імпортними товарами, з інвестиціями, з підробкою платіжних документів. Наймані працівники можуть запропонувати на експорт тільки «мізки» і робочі руки.

Кримінальні структури діють переважно у сфері перерозподілу доходів, які одержують неекономічними методами, головним чином насильством - від шантажу до найманого вбивства.

Представники середнього шару, як правило, спочатку є законними власниками вироблюваних доходів. І лише надалі по волі обставин «відводять» доходи від оподаткування. Часто для них інакше не можна: вживання діючих штрафів і пені ставить під загрозу існування власної справи. На роль суддів-арбітрів по виконанню операцій вони привертають представників кримінальних структур. Адже операції не зареєстровані, а значить, звертатися офіційно до господарського суду у разі невиконання домовленості неможливо.

Кримінальний шар «піраміди» об'єктивно зацікавлений в існуючих умовах, при яких набирає силу тіньова економіка. Бо її представники контролюють до 90% підприємств і організацій. І це основне поле для отримання нелегальних доходів. В цілях консервації такої ситуації в хід пускається підкуп виборних і призначених посадовців. Чи не тому так довго розглядаються в законодавчих органах відповідні закони? [47, с. 16].

Тіньовиків-господарників сьогоднішня ситуація не повинна влаштовувати: вони виявляються між молотом і ковадлом. З одного боку -кримінальні структури, з іншого - правоохоронн органи. Та ще і відповідальність один перед одним по виконанню умов операції.

Об'єктивно опиняються зараз в гірших умовах наймані працівники-професіонали. В розвинених країнах зарплата по основному місцю діяльності складає 70-80% доходів працівника, а в Україні - лише біля третини. Не може влаштовувати найманих працівників і посилення впливу кримінальних елементів. Платня за «дах» автоматично здорожує товари і послуги на 30%. А це серйозний удар по бюджету споживача [57].

Висновки. Термін «тіньова економіка» в цілому відноситься до фінансово-господарських операцій, направлених на отримання матеріальної вигоди. Визначення «тіньова», «прихована» іноді уточнюються за допомогою поняття «незаконна». Таким чином, виникає необхідність чіткого розмежування понять законної і незаконної діяльності.

Стосовно чинного законодавства до незаконної (або нелегальної) економіки перш за все можна віднести незаконне виготовлення зброї, незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилку або збут наркотичних засобів або психотропних речовин, організацію та формування середовищ для зайняття проституцією, а також випуск або продаж товарів, виконання робіт або надання послуг, що не відповідають вимогам безпеки тощо. До цієї ж групи діянь входить шахрайство, якщо воно скоюється за допомогою фінансово-господарських операцій.

Під тіньовою (неконтрольованою) економікою (тіньовим бізнесом) у такому разі розумітиметься сукупність в принципі легальних, але фінансово-господарських операцій, що не виявляються відкритими перевірочними методами. Відзначимо, що виділяти тіньову економіку з легальної, мабуть, має сенс лише стосовно визначення ступеня втручання в економіку правоохоронних органів.

2. Механізм функціонування тіньової економіки

Механізм функціонування тіньової економіки можна розділити на два великі класи. Це основний і допоміжний механізми.

Перший, основний, припускає наявність «об'єкту експлуатації», при цьому в ролі «дійної корови» виступає держава або велике підприємство.

Відповідні схеми:

Перша:_ При підприємстві створюються товариства з обмеженою відповідальністю (або акціонерні товариства закритого типу), до числа засновників яких входять керівні працівники базового підприємства. Закупівля ресурсів, устаткування, комплектуючих здійснюється за посередництвом цих товариств так, що ресурси підприємству обходяться дорожче, ніж при прямих поставках, але члени товариства в результаті збільшують свій дохід.

Схема є симетричною, діючою в обидві сторони - продаж надлишків сировини і матеріалів на сторону теж здійснюється за посередництвом цих організацій, що мають і тут свій відсоток доходу.

Друга: Якась комерційна структура орендує у базового підприємства виробничі потужності, випускаючи продукцію, аналогічну продукції заводу. В число працівників, так чи інакше задіяних в цій структурі, входять співробітники відділів збуту заводу, що направляють найвигідніші замовлення «паралельному підприємству».

Третя: Базове підприємство є науково-виробничим об'єднанням або науково-дослідним інститутом, одержуючими засоби на проведення науково-дослідних робіт з державного бюджету. Вказані засоби перекладаються з бюджетного рахунку підприємства на депозитний рахунок комерційного банку. Після закінчення, обумовленого депозитним договором і часом виконання плану науково-дослідних робіт терміну, гроші виплачуються реальним виконавцям (які до цього працювали без оплати), бюджетний і депозитний

рахунки «розчищаються», а депозитний відсоток перераховується у відповідну комерційну структуру, де були задіяні так звані «науковці».

Відзначені три схеми механізмів охоплюють операції по приховуванню одержаних доходів від оподаткування держави. Тут, власне, втрачаються «кінці» вказаних вище операцій: перетворюючись на готівку або валюту, доходи вкладаються в нерухомість і особисте майно, перевозяться за кордон.

Даний перебіг операцій важко фіксувати і вивчати, а швидке становлення нової вітчизняної банківської системи безпосередньо