Сільське господарство в період реформування (на прикладі Івано-Франківської області)
Майже одночасно з проголошенням Україною політичної незалежності було обрано курс на ринкову орієнтацію її економіки. Але, як показав хоча й невеликий у часовому вимірі досвід, перетворення в сфері економіки - це надзвичайно складний і суперечливий процес. В його ході, по суті, неминучі прорахунки й помилки. Особливо наглядно це проявилося на прикладі сільського господарства.
Як відомо, у перші роки незалежності в основі політики по відношенню до сільського господарства були покладені концептуальні положення російського економіста Є.Гайдара. Суть їх зводилася до того, що при умові відсутності диктату з боку держави (вважалося - ліквідації командно-адміністративної системи господарювання) ринкові відносини неминуче об'єктивно утвердяться в усіх галузях народного господарства і насамперед -в сільському господарстві. Як наслідок, це призвело до волюнтаризму при перерозподілі бюджетних коштів далеко не на користь села (в одній з публікацій у вітчизняній літературі приводяться, наприклад, дані, які свідчать, що тих коштів, які виділялися на розвиток села у відомий період кожному з його жителів не вистачило б навіть на придбання лопати) і, що чи не найважливіше, фактично на самоплив було поставлене питання регулювання ціноутворення на найважливіші види сільськогосподарської продукції. В результаті стан справ у цьому чи не найважливішому з усіх точок зору секторі економіки в недалекому минулому був таким, що,на думку акад. Лукінова І.І., цілком закономірною і слушною могла бути постановка питання про існування реальної загрози інтересам національної безпеки країни \f, с. 6-7]
Таким чином, насамперед реальний стан справ у сільському господарстві змусив кардинальним чином переглянути позицію держави по відношенню до цієї галузі. Була ліквідована колективна форма власності на землю. На сьогоднішній день домінуючою формою ведення господарства в аграрному секторі економіки країни стали особисті підсобні господарства населення. Свідченням цього, як його динаміки, є, наприклад, дані табл. 1.
Таблиця 1.
Зміни в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва на Івано-Франківщині за основними групами товаровиробників
(у % до підсумку) |
Роки
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
200Х |
200У
Сільське господарство в цілому | 100,0 |
100,0 |
100,0
в тому числі:
1 . Сільськогосподарські підприємства |
85,3 |
75,4 |
64,1 |
54,1 |
45,4 |
38,7 |
31,3 |
28,3 |
17,2 |
8,0
державні сільськогосподарські підприємства |
71,1 |
61,3 |
51,3 |
42,3 |
35,1 |
29,8 |
23,2 |
20,4 |
9,5 |
0,4
недержавні сільськогосподарські підприємства | 14,2 |
14,1 |
12,8 |
11,8 |
10,3 |
8,9 |
8,1 |
7,9 |
7,7 |
7,6
з них
- господарські товариства |
0,3 |
0,8 |
1,1 |
1,3 |
2,1 |
2,8 |
3,6 |
4,1 |
4,5 |
4,9
- сільськогосподарські кооперативи, підсобні та інші недержавні сільськогосподарські підприємства установ і організацій, приватні (приватно-орендні), підприємства |
13,9 |
13,3 |
11,7 |
10,5 |
8,2 |
6,1 |
3,8 |
3,2 |
2,7
2. Господарства населення |
14,7 |
24,6 |
35,9 |
45,9 |
54,6 |
68,7 |
71,7 |
82,8 |
92,0
Не піддаючи сумніву оправданість обраного стратегічного курсу подальшого розвитку нашого суспільства, у відповідності з яким, власне, і зазнали кардинальних змін виробничі відносини на селі, вдамося до аналізу безпосередніх наслідків цього процесу, зокрема, на прикладі Івано-Франківщини.
По-перше. Зміна організаційної структури сільськогосподарського виробництва суттєвим чином вплинула на структуру посівних площ як в цілому, так і, особливо, в розрізі основних форм господарювання на селі.
Таблиця 2.
Зміна структури посівних площ сільськогосподарських культур в
Івано-Франківській області
1990 |
2оог |
200^
Зернові культури, в цілому в тому числі: |
67,8 |
63,1 |
63,7 |
60,2 |
60,1 |
58,0
- у господарствах населення |
20,9 |
30,9 |
42,6 |
45,3 |
53,2
- в сільськогосподарських підприємствах |
91,1 |
79,1 |
69,1 |
57,4 |
54,7 |
46,8
Технічні культури, в цілому в тому числі: |
9,4 |
7,3 |
5,3 |
4,4 |
5,1 |
- |
5,5 |
19,4 |
47,1 |
47,4 |
66,3
94,5 |
80,6 |
52,9 |
52,6 |
33,7
Картопля, в цілому в тому числі: |
19,5 |
26,4 |
27,0 |
31,5 |
29,5 |
31,8
78,2 |
96,5 |
98,8 |
99,0 |
98,9 |
99,3
21,8 |
3,5 |
1,2 |
1,0 |
0,7
Овочі, в цілому в тому числі: |
3,3 |
4,0 |
3,9 |
5,3
71,4 |
83,6 |
90,9 |
96,3 |
95,7 |
97,3
58,3 |
16,4 |
9,1 |
3,7 |
4,3 |
Як бачимо, характерним для аграрного сектору економіки Івано-Франківщини є. А) Тенденція до зменшення посівних площ під зернові культури, що визначається головним чином типовістю її для
сільськогосподарських підприємств; збільшення ж їх в господарствах населення продиктоване внутрішніми його потребами, а не потребами наповнення ринку зерна. Б) Вищевказана тенденція характерна і для
технічних культур, причому, якщо у 1990 році їх виробництво було повністю сконцентроване на сільськогосподарських підприємствах, то вже в 2002 році з загальної площі під технічні культури на особисті підсобні господарства населення припадало приблизно 2/3 величини цих площ, а в сільськогосподарських підприємствах - лише 1/3. Знову ж таки, визначальним є фактор задоволення власних потреб селян. В) І, нарешті, неухильно зростає величина площ, відведених під вирощування картоплі. Причому, цікаво, якщо в 1990 році з загальної площі сільськогосподарських угідь, відведених під посіви, на долю зернових припадало 67,8 %, а картоплі -19,5 %, то у 200? році на долю картоплі припадало вже 31,8 % всіх площ під посіви, а частка перших скоротилася до 58,0 %. І, очевидно, ця тенденція збережеться і надалі. Висновок очевидний: в результаті .реформування
^_ __^_________ 06ЛАСТ/
аграрного сектору^^^^^^^^^Щ)сільське господарство^тюреорієнтувалос^ не на задоволення потреб ринку, а власних потреб населення. Одна з причин такого парадоксального, на перший погляд, явища, скоріше всього, полягає у тому,
