населення припадало приблизно 2/3 величини цих площ, а в сільськогосподарських підприємствах - лише 1/3. Знову ж таки, визначальним є фактор задоволення власних потреб селян. В) І, нарешті, неухильно зростає величина площ, відведених під вирощування картоплі. Причому, цікаво, якщо в 1990 році з загальної площі сільськогосподарських угідь, відведених під посіви, на долю зернових припадало 67,8 %, а картоплі -19,5 %, то у 2004 році на долю картоплі припадало вже 31,8 % всіх площ під посіви, а частка перших скоротилася до 58,0 %. І, очевидно, ця тенденція збережеться і надалі. Висновок очевидний: в результаті реформування аграрного сектору сільське господарство області переорієнтувалося не на задоволення потреб ринку, а власних потреб населення. Одна з причин такого парадоксального, на перший погляд, явища, скоріше всього, полягає у тому, що, вирішивши, досить успішно й оперативно, організаційні питання реформування сільського господарства, у певній мірі було проігноровано власне економічні сторони цього процесу.
По-друге. В сільському господарстві Івано-Франківщини майже з хронологічною точністю з періодом початку реформування спостерігається стійка, скажемо навіть, невідпорна тенденція зниження урожайності основних сільськогосподарських культур.
Таблиця 3.
Урожайність основних сільськогосподарських культур
в Івано-Франківській області
(ц з 1 га) |
Роки
1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2002 | 2004
В цілому по сільському
господарстві:
зернові культури | 34,6 | 30,1 | 19,7 | 21,8 | 23,3 | 26,3
технічні культури | 329,1 | 264,3 | 238,2 | 232,9 | 231,3 | 172,8
плодоягідні культури | 44,2 | 78,9 | 15,8 | 28,3 | 44,6 | 37,9
картопля | 148,7 | 87,0 | 117,8 | 135,6 | 101,7 | 126,5
овочі | 136,4 | 118,0 | 130,3 | 124,1 | 138,3 | 136,1
В тому числі:
а) в особистих підсобних
господарствах населення:
зернові культури | 34,5 | 29,9 | 24,0 | 25,5 | 31,2 | 32,1
технічні культури | - | 288,4 | 383,9 | 232,0 | 268,7 | 190,8
плодоягідні культури | 52,1 | 90,8 | 20,2 | 32,4 | 56,5 | 45,0
картопля | 148,6 | 87,1 | 118,2 | 135,9 | 101,9 | 126,8
овочі | 130,3 | 116,1 | 128,6 | 122,1 | 137,1 | 133,4
б) в сільськогосподарських
підприємствах:
зернові культури | 34,6 | 30,2 | 17,8 | 19,0 | 16,7 | 19,8
технічні культури | 329,1 | 262,6 | 201,3 | 233,7 | 197,6 | 136,8
плодоягідні культури | 10,6 | 13,2 | 2,2 | 14,8 | 3,6 | 11,2
картопля | 149,3 | 85,3 | 82,0 | 105,1 | 80,0 | 83,9
овочі | 140,8 | 130,8 | 137,1 | 169,9 | 169,7 | 237,1
Особливо катастрофічним є зниження урожайності технічних культур. Так, наприклад, у 2004 році в області збиралося 172,8 ц з 1 га цих культур; у порівнянні з 1990 роком її величина зменшилась майже вдвічі. За аналогічний період суттєво знизилась й урожайність зернових культур – з 34,6 ц до 26,3 ц з 1 га. В той же час при вирощуванні картоплі, треба сказати, вказана тенденція не спостерігається; її обсяги тримаються на одному рівні. Як і овочів. І ще одне. Відмічена тенденція суттєвого зниження урожайності основних сільськогосподарських культур в області пояснюється, головним чином, типовістю її для сільськогосподарських підприємств. Так наприклад, урожайність зернових культур на підприємствах цього виду за вказаний вище період знизилась взагалі з 34,6 ц до 19,8 ц з 1 га, технічних - з 329,1 до 136,8 ц з 1 га, тобто фактично в 2,4 рази.
Таким чином, якщо у випадку змін структури сівозмін їх можна віднести, в основному, на рахунок недостатньої розробки власне економічного механізму реформування сільського господарства, то в другому присутні вже й елементи технічної сторони. Хоча справа тут набагато складніша. Як відомо, на урожайність основних сільськогосподарських культур впливають такі чинники. По-перше, якість насіння, його сорт. По-друге, обсяги внесення мінеральних добрив. І, по-третє, технологія вирощування і збору вражаю. Вже з переліку цих чинників бачимо, що в особистих підсобних господарствах населення, як правило, відносно невеликих, фактично відсутні технічні (і не тільки технічні) передумови підвищення урожайності сільськогосподарських культур. В цьому їх основна проблема. І не тільки їх, а, в принципі, всього нашого сільського господарства на сучасному етапі розвитку.
Таким чином:
По-перше, безперечним є те, що колективна форма ведення господарства на селі не відповідала основним принципам проголошеного стратегічного курсу подальшого розвитку України. Сьогодні основною формою сільськогосподарською виробництва, зокрема на Івано-Франківщині, стали особисті підсобні господарства населення. Цей факт ще потребує свого усвідомлення. Але вже сьогодні ясно одне. Підсобні господарства населення - лише перехідний етап на шляху становлення укрупнених сільськогосподарських підприємств. На порядку денному постає питання вдосконалення таких економічних інструментів, які б реально сприяли підвищенню сільськогосподарського виробництва шляхом створення необхідних передумов першу чергу для його укрупнення, але на якісно іншій, у порівнянні з колгоспами, основі.
По-друге, реформування аграрного сектора економіки, як свідчать, зокрема, дані по Івано-Франківщині, суттєво вплинуло на саму природу сільськогосподарського виробництва як в цілому, так і по відношенню до кожного селянина зокрема. Відсутність належної уваги з боку держави своїм безпосереднім наслідком мало те, що всі зусилля селян спрямовуються, як правило, не на наповнення ринку сільськогосподарської продукції, а задоволення їх власних потреб. Мабуть, приведені в таблицях 2 та 3 дані характерні для багатьох регіонів України.
Список використаної літератури
1. Про стратегію трансформації АПК і забезпечення продовольчої безпеки України: Наукова доповідь. За ред. Лукінова І.І., Саблука