Таблиця 2.5

Основні показники діяльності малих підприємств та кооперативів у 2000-2002 рр. (млн.грн.) 

2000 | 2001 | 2002 

МСП | КООП | МСП | КООП | МСП | КООП

Кількість діючих підприємств (одиниць) | 75003 | 9777 | 79827 | 5972 | 91601 | 4418

Виручка (валовий доход) від реалізації продукції, робіт, послуг | 16202,4 | 1946,3 | 128899,5 | 10545,0 | 492609,1 | 29815,4

Податок на додану вартість, акцизний збір та інші витрати, що виключаються з виручки від реалізації | 3286,3 | 320,7 | 24956,7 | 1816,1 | 67836,2 | 3835,0

Фінансовий результат від позареалізаційних операцій | 1158,5 | 52,7 | 6449,7 | 235,3 | 14917,2 | 380,0

Балансовий прибуток/збиток | 4219,4 | 392,5 | 31723,0 | 2080,0 | 98664,0 | 4440,4

Витрати на виробництво реалізованої продукції | 9855,2 | 1285,8 | 78669,5 | 6884,5 | 338648,9 | 21874,2

Фінансові ресурси | 7505,7 | 713,2 | 56679,7 | 3896,1 | 166500,2 | 8275,4

Розглянемо деякі показники фінансово-економічної діяльності суб’єктів малого бізнесу, зокрема малих підприємств. Для визначення фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств визначемо два показники: продуктивність праці та рентабельність. Насамперед, розглянемо продуктивність праці, яка визначається за формулою:

Тоді продуктивність праці на малих підприємствах у 2002 році становила 94,6 млн.грн. на одного чоловіка. У народному господарстві продуктивність праці становила відповідно 78,2 млн.грн./чол. Таким чином, продуктивність праці у суб’єктів малого підприємництва на 20% вище, ніж у народному господарстві.[27;76]

Розглянемо інший показник фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств - рівень рентабельності, як співвідношення прибутку та собівартості. Цей показник останнім часом дещо знижується. Так, у 2000 році він становив 42,8%, у 2001р. - 40,3%, у 2002р. - 29,1%. Проте він майже у 1,5 раза вищий, ніж у середньому по народному господарству, який у 2000 році був 36,8%, у 2001р. - 25,6%, у 2002р. - 20,0%; значно менший цей показник у промисловості: 2000 р. - 35,6%, 2001р. - 24,7%, 2002р. - 16,6% (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Рентабельність малих підприємств та галузей народного господарства  

1998 | 1999 | 2000 | 2001

Балансовий прибуток МП, млн.грн. | 1,7 | 4219,4 | 31723,4 | 98664,0

Витрати на виробництво реалізованої продукції МП, млн.грн. | 7,5 | 9855,2 | 78669,5 | 338649,0

Рівень рентабельності МП, % | 23,2 | 42,8 | 40,3 | 29,1

Рівень рентабельності галузей народного господарства (прибуток від реалізації продукції до собівартості реалізованої продукції), % | - | 36,8 | 25,6 | 20,0

Рівень рентабельності промислових галузей, % | 21,1 | 35,6 | 24,7 | 16,6

Ринкові відносини вимагають від суб’єктів малого бізнесу грамотної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни в цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильні управлінські рішення в цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі залишатимуться мінімальними.

Неймовірно важкий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових та кредитних ресурсів спонукає багатьох суб’єктів малого підприємництва збочити у тіньову економіку. На нашу думку, суб’єкти малого підприємництва умовно можна поділити на дві групи: ті, що зайняті у формальному державному та недержавному секторі, а також - у неформальному секторі. До першої групи слід відносити діючі суб’єкти підприємницької діяльності, які:

- здійснюють офіційно зареєстровані види діяльності;

- сплачують відповідні податки;

- звітують в органах статистики.

До неформального сектора або тіньової економіки слід відносити суб’єкти малого підприємництва, які:

- зареєстровані, але не сплачують податки і не звітують в органах державної статистки;

- не пройшли відповідну державну реєстрацію;

- здійснюють незареєстровану та заборонену чинним законодавством економічну діяльність, або ведуть її без спеціального дозволу (ліцензії) на відповідні види діяльності.

За способом здійснення неформальної діяльності та отримання доходів слід виділити такі категорії:

- індивідуально зайняті;

- працівники та власники малих незареєстрованих виробничих одиниць;

- офіційно не оформлені працівники у зареєстрованих організаціях;

- діяльність підприємств формального сектора, яка не враховується та не оподатковується, але дає їхнім працівникам невраховані доходи;

- неврахована діяльність працівників формального сектора, яка здійснюється на робочому місці тощо.

Серед працівників, зайнятих у неформальному секторі, є такі, котрі зайняті тільки у неформальному секторі, а також, такі, хто зайнятий як у неформальному, так і у формальному секторах. Тобто, неформальний сектор (тіньову економіку) умовно можна поділити на дві частини: тіньова економіка у “класичній” формі (діяльність незареєстрованих суб’єктів підприємництва, здійснення протизаконної діяльності тощо) і “напівформальний” сектор (діяльність зареєстрованих суб’єктів, яка не враховується, не оподатковується тощо).

Слід також зазначити, що неформальний сектор малого підприємництва (як і всієї економіки), не можна вважати феноменом ринкової економіки. Він існував і раніше і був представлений репетиторами, будівельниками-“шабашниками”, кравцями, домопрацівниками, перекупниками (які іменувалися “спекулянтами”) тощо, існувала і тіньова економіка. Проте останніми роками склад, обсяги, характер неформального сектора різко змінилися. Насамперед, чисельність зайнятих у цьому секторі в багато разів збільшилася, різко зросла питома вага торгівлі, з’явилися істотно нові для нас явища - вулична торгівля, “човникарі”, розширилися масштаби “класичної тіньової економіки”. Неформальний сектор став фактично самостійним сегментом ринкової економіки. Крім того, значна частина людей