підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі, особливо для країн, що розвиваються. Діяльність ЮНСІТРАЛ знаходить головне вираження в розробці й прийнятті конвенцій — документів, в яких містяться узгодженні норми, принципи й стандарти в галузі міжнародного торговельного права.
Найвідоміші конвенції:
- Конвенція про позову давність в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974р.);
- Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзьке пра-во», 1978р.);
- Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція, 1980 р.);
- Конвенція ООН про міжнародні перевідні векселі й міжнародні прості векселі (1988р.).
Найбільш змістовною була Віденська конвенція про договори міжнарод-ної купівлі-продажу товарів [13, с. 359]. Вона встановила єдині норми регу
БАГІ-МЦУІС. Багатостороння агенція з гарантії інвестицій — БАГІ засновано в 1988 році. Місцезна-ходження - Вашингтон. Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАП з 1995 року.
Основні цілі:
сприяння збільшенню притока інвестицій в країни, що розвиваються, че-рез надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;
здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння
інвестуванню;
-надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інве-стиційних питань.
Організаційна структура:
Рада керуючих;
Директорат;
Комітет з розвитку;
Президент.
Рада керуючих складається з тих самих осіб, що й Рада керуючих МБРР й виконує такі ж функції стосовно до цілей БАГІ.
Директорат складається з 24 виконавчих директорів та їх заступників. Президент МБРР за посадою є головою Директорату БАГІ. Директорат займається поточними справами.
Сферою діяльності Світової організації інтелектуальної власності, створеної в 1970 р., є промислова власність, що стосується захисту прав на винахід, товарні знаки, промислові зразки, а також авторські права, в ос-новному на літературні, музичні, художні, фотографічні й аудіовізуальні здобутки. Головні цілі СОІВ — охорона інтелектуальної власності в усьо-му світі на основі співробітництва між країнами і міжнародними ор-ганізаціями (укладання нових міжнародних договорів, робота з удоскона-лювання національного законодавства в частині охорони прав інтелекту-альної власності, технічна допомога країнам, що розвиваються); розширен-ня адміністративного співробітництва між об'єднаннями (союзами) дер-жав в галузі інтелектуальної власності; поширення інформації; підтримка при одночасному одержанні прав на винаходи, товарні знаки, промислові зразки чи моделі в декількох країнах [6 с. 374-378; 7, с. 129-136].
В адміністративному підпорядкуванні СОІВ знаходяться наступні угоди:
- Паризька конвенція про захист промислової власності, перша ре-дакція якої була підписана в 1883 р. Потім Конвенція багато разів пе-реглядалася і доповнювалася. До неї сьогодні приєдналися 96 країн світу, її мета — надання більш пільгових умов для патентування вина-ходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків іноземними громадянами;
- Мадридська конвенція про міжнародну реєстрацію товарних знаків (1891 р.);
- Мадридська угода про боротьбу з фальшивими даними про джерела походження товару (1883 р.);
- Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків або
моделей (1925 р.);
- Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для
реєстрації товарних знаків (1957 р.);
- Лісабонська угода про охорону даних про походження товару і їх міжнародну реєстрацію (1958 р.);
- Локарнська угода про міжнародну класифікацію промислових зразків або моделей (1968 р.);
- Договір про реєстрацію товарних знаків, підписаний у Відні в 1973 р.; *«* Будапештська угода про міжнародне визнання депонування мікроор-ганізмів для цілей патентної процедури (1977 р.);
- Договір про патентну кооперацію, підписаний у 1970 р. у Вашингтоні, який передбачає можливість складання і подачі в національне відомство міжнродних заявок у випадках, коли заявник бажає забезпечити охорону винаходу в лекількох країнах та іньше.
4. Міжнародна організація праці — МОП
Міжнародна організація праці — МОП була утворена в 1919 р. як автономна організація в складі Літи Нації; з 1946 року стала спеціалізованим закладом ООН. до неї входять 170 країн-членів, в тому числі Україна. Штаб-квартира знаходиться у Же-неві. Особливістю МОП, яка відрізняє ЇЇ від інших міжнародних ор-ганізація, є те, що представництво кожної країни-члена складається з трьох соціальних верств: від урядовців, від підприємців, від трудівників. Головна мета МОП — сприяння встановленню соціальної справедли-вості в сфері праці, захист інтересів трудящих на основні соціального партнерства, поліпшення умов праці.
Функції: нормативна діяльність; технічне співробітництво; підготу-вання досліджень і публікацій.
Нормативна діяльність полягає в розробці міжнародних Конвенцій і рекомендацій по регулюванню умов праці, зайнятості, прибутків, соціаль-ного забезпечення й основних прав людини й управління працею. Розроб-ка нормативів є головним напрямком діяльності МОП. Держава-член зо-бов'язана регулярно надсилати до Організації звіти про виконання її Кон-венцій, а також інформацію про відповідність національного законодавст-ва нормативам МОП. Серед конвенцій важливе місце посідають питання заробітної плати, тривалості робочого дня, соціального страхування, відпу-сток, що оплачуються, служби найму робочої сили, робітничої інспекції. Конвенції й рекомендації МОП складають «Міжнародний трудовий ко-декс», що є основою регулювання трудових відносин в країнах-членах.
5. Міжнародний валютний фонд — МВФ
Міжнародний валютний фонд — МВФ засновано в 1945 р. згідно з рішенням Бреттон-Вудської конфе-ренції. Членами Фонду є 182 держави, в тому числі й Україна. Штаб-квар-тира МВФ знаходиться у Вашингтоні.
Основні цілі МВФ:
- Зміцнення міжнародного співробітництва в галузі валютної політики; Забезпечення життєздатності міжнародної системи платежів і
стабілізація ринку іноземної валюти;
- Надання кредитів країнам-членам.
МВФ виконує такі групи функцій: нагляд за валютною політикою країн-членів; кредитно-фінансова діяльність; технічна допомога; емісія СДР.
Нагляд являє собою спостереження за політикою країн-членів в галузі встановлення валютних курсів. Кожна країна зобов'язана надати МВФ за його запитом інформацію, необхідну для здійснення нагляду. Це — інфор-мація про реальний грошовий, бюджетний і зовнішній сектор економіки, про структурну політику уряду (приватизація, ринок праці, навколишнє середовище). В процесі нагляду виявляються потенційні дисбаланси, які можуть дестабілізувати валютні курси. За підсумками нагляду МВФ на-дає урядам відповідні