Нагляд здійснюється в трьох основних формах: консультації, багатос-торонній нагляд, поглиблений нагляд.

Консультації являють собою підсумкову діяльність місій МВФ, котрі щороку навідують країну-члена й ведуть переговори з керівниками основ-них економічних інститутів з міністрами фінансів, економіки, директора-ми центральних банків. По результатах переговорів місія складає свою думку про стан економіки країни й розробляє відповідні рекомендації. Ці документи доповідаються на засіданні Виконавчої ради, яка приймає ос-таточне рішення.

Багатосторонній нагляд здійснюється в формі аналізу Виконавчою ра-дою міжнародної економіки в цілому Аналіз міститься в спеціальній до-повіді. «Світовий економічний огляд», на ос-нові якого складається прогноз розвитку світової економіки на найближчі 2-3 роки. Прогноз включає визначення темпів росту реального ВВП, інфляції, стану платіжних балансів, розмірів зовнішнього боргу, умов торгівлі, обсягів міжнародних резервів. В процесі аналізу виявляється місце кожної країни-члена в міжнародній економіці й специфіка її проблем. Поглиблений нагляд здійснюється на прохання уряду країни з метою ви-правлення мікроекономічних дисбалансів. Звичайно він проводиться тоді, коли країна опиняється в важкому фінансовому становищі, має велику зов-нішню заборгованість і просить перенести строки платежів по зовнішньому боргу. В такому разі МВФ здійснює поквартальний аналіз економіки краї-ни. По наслідках аналізу розробляється рекомендації по коригуванню еко-номічної політики, цим рекомендаціям уряд повинен неухильно слідкувати. Кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших функцій МВФ. Вона полягає у використанні фінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитування за допомогою залучених ресурсів.

Формування ресурсів МВФ.

Структура ресурсів фонду складається з двох блоків:

- внесок кожної країни в установлений капітал МВФ відповідно з ЇЇ кво-тою;

- запозичені кошти: кредитні лінії від урядів і центральних банків його членів.

Квоти. Внесок кожної країни в капітал Фонду здійснюється на 25% в іноземній твердій валюті (раніше — золотом), а решта — в національній валюті. Розміри квот встановлюються на основі питомої ваги країни в світовій економіці. При цьому враховується: розмір ВВП країни; пе-ресічномісячні резерви; пересічнорічні поточні платежі й надходження. В зв'язку з цим квоти серед членів розподіляються нерівномірно. На США припадає 17,5% загальної суми квот, Японію — 6,3%, Німеччи-ну — 6,1%, на Велику Британію й Францію — по 5,1%. Частка 25 розвину-тих країн складає 62,8%. Частка України — 0,7% [1, с. 432].

Квоти періодично переглядається, звичайно через кожні п'ять років, у зв'язку з тим, що змінюється місце країни в світовій економіці.

Фонд також використовує запозичені кошти. За узгодженням з «Гру-пою десяти» (Г-10) МВФ користується кредитом країн «Десяти» в межах ліміту до 17 млрд. СДР. Крім того, Фонд одержує позики у центральних банків і казначейств Саудівської Аравії і деяких інших держав. Загальна величина запозичених коштів не повинна перевищувати 60% загального обсягу квот.

Кредитно-фінансова діяльність МВФ здійснюється в двох модифіка-ціях:

- угода або трансакція (Ігашасілоп), яка полягає в наданні країнам коштів із власних ресурсів Фонду;

- Операція (орегаїіоп), яка полягає в наданні посередницьких фінансо-вих і технічних послуг за рахунок запозичених коштів.

Кредитні операції здійснюються тільки з центральними банками і стабілізаційними фондами.

Угода або трансакція не є кредитуванням у повному розумінні цього слова. Це фінансова допомога. Вона являє собою обмін національної ва-люти на відповідну суму іноземної валюти. Коли країна бере кредит МВФ, вона здійснює купівлю іноземної валюти за власну; коли сплачує борг — здійснює зворотну операцію: викупає власну валюту за іноземну.

Країни — члени можуть використати ресурси МВФ відповідно з їх квотами. Квота поділяється на 4 частини, які називаються траншами. Перший кредитний транш — до 25% квоти. Ця частина квоти називається першою частиною квоти; вона може бути використана автоматично за першою вимогою. Перша її на частка квоти називається також резервного ча-сткою. Сума позик, що надається Фондом понад резервну частку країни, називається ЇЇ кредитною позицією. Резервна частка і кредитна позиція вкупі утворюють резервну позицію країни.

Якщо ж країна бажає одержати кошти, що перевищують її резервну по-зицію, то МВФ виставляє більш жорсткі вимоги для її отримання. Особ-ливо вони зростають при наданні третього і четвертого траншів. Умови, які при цьому висуває МВФ, стосуються проведення урядом країни певної економічної політики. Вона повинна бути спрямована на зниження дефіциту національного бюджету до визначеного відсотка від ВВП, поліпшення торговельного балансу, обмеження номінальної заробітної плати до певного рівня. Стабілізаційні програми Фонду включають також скорочення державних витрат на освіту здоров'я, пенсійне забезпечення. Вони містять часто вимоги збільшення податків, особливо непрямих, ска-сування субсидій на продовольчі товари. Іноді однією з вимог є деваль-вація національної валюти. У зв'язку з цим виконання жорстких програм МВФ в країнах з дефіцитом платіжного балансу часто призводить (при-наймні, на деякий час) до обмеження життєвого рівня населення.

Механізм фінансування. Фінансові ресурси МВФ надаються в формі трьох модифікацій, які називаються фінансовими можливостями: регу-лярні, концесійні і спеціальні.

1. Регулярне фінансування, в свою чергу, поділяється на короткострокове й подовжене.

Короткострокове або «стенд-бай» здійснюється в межах ре-зервних угод строком на 12-18 місяців. Це фінансування для виправлення контрольованих макроекономічних дисбалансів. Надається траншами в 25% від квоти. Купівля валюти здійснюється на умовах 2-7% щорічних. Крім того, надаючи кредит, МВФ стягує одноразовий комісійних збір в розмірі 0,5% від суми угоди. Викуп валюти має відбутися через 5 років.

Подовжені угоди укладаються строком на три роки. Вони спрямовані па підтримку економічних реформ в країнах-членах. Викуп валюти має відбутися не пізніше, ніж через 10 років.

2. Концесійне фінансування призначене для найменш розвинутих країн, чий доход на душу населення не перевищує 825 доларів. Цей вид фінансування надається на пільгових умовах