Вибір політики валютного курсу розглядається не просто як вибір між фіксованим і вільно плаває курсом, але і як діапазон можливих варіантів з різними ступенями гнучкості. У цілому, фіксований валютний курс (чи високий ступінь твердості фіксації валютного курсу) кращий, якщо дисбаланси, з якими зіштовхується економіка, носять переважно грошово-кредитний характер (такі, як зміна попиту на гроші), що впливають, таким чином, на загальний рівень цін. Змінний валютний курс (чи високий ступінь гнучкості формування валютного курсу) кращий, якщо дисбаланси носять об'єктивний характер, наприклад, зміни в чи смаках технологіях, що впливають на відносні ціни зроблених товарів. Практичний досвід використання різних режимів валютного курсу свідчить про те, що якщо обрана стратегія не відповідає реально складається економічної ситуації, вона може тільки збільшити пережиті країною економічні труднощі. Наприклад, якщо країна з відносно закритою економікою зберігає за собою право на порівняно великий дефіцит державного бюджету, то стратегія підтримки фіксованого валютного курсу виявиться нереалістичної, оскільки вона в короткий термін приведе до відтоку валютних резервів із країни [33,240-244].

1.4.2 Конвертованість по рахунку поточних операцій і валютний курс

Відповідно до теорії міжнародної торгівлі відсутність бар'єрів між ринками окремих держав дозволяє кожній країні робити й експортувати товари і послуги, по яких вона має порівняльні переваги. На глобальному рівні лібералізація зовнішньої торгівлі сприяє розвитку світової торгівлі, ефективному розподілу економічних ресурсів, росту продуктивності, конкуренції і, у кінцевому рахунку, залученню іноземних інвестицій. Відсутність бар'єрів між товарними ринками різних країн визначається конвертованістю валюти по рахунку поточних операцій. Це означає, що конвертованість по рахунку поточних операцій може бути ефективним інструментом економічної політики. Ефективність його використання багаторазово перевищує результати введення податкових пільг і субсидій, наданих закордонним інвесторам, що нерідко тільки ставлять у нерівні умови національних і іноземних виробників і скорочують надходження в бюджет.

Однак уведення конвертованості валюти по рахунку поточних операцій може нести як потенційні вигоди, так і шкода. Наприклад, рівновага балансу поточних операцій після введення конвертованості може бути досягнуто або за рахунок росту волатильности валютного курсу, або за рахунок уживання заходів, спрямованих на відновлення зовнішньої рівноваги на шкоду внутрішньому. Крім того, надмірне посилення конкурентного тиску з боку імпорту на багато внутрішніх галузей, такі як обробна промисловість, веде до чи скорочення навіть згортанню деяких національних виробництв. Це може спонукати країну до введення протекціоністських митних пошлин і подальшому відмовленню від повної конвертованості по рахунку поточних операцій.

Погіршення умов зовнішньої торгівлі — найбільш типова проблема, породжувана конвертованістю по рахунку поточних операцій. Швидкий перехід до конвертованості приводить до посилення конкуренції з боку закордонних виробників. Підтримка конкурентноздатності в цих умовах вимагає встановлення більш низького реального обмінного курсу, чим курс, що відповідає довгостроковій рівновазі. Однак підвищення відносних цін, що відбувається в результаті, на експорт може привести до формування нераціональної структури розміщення ресурсів.

Уведення конвертованості по рахунку поточних операцій неминуче приводить до виникнення проблем з реальним обмінним курсом. Успішний розвиток економіки, на думку більшості дослідників, часто закінчується ростом реального курсу національної валюти. Така переоцінка обмінного курсу спостерігалася в Південній Кореї, Тайвані, Сінгапуру, Гонконгові і, у меншому ступені, у Чилі. Відповідно до одному з розповсюджених підходів, у що розвиваються і перехідних економіках на відміну від ринкових економік західних країн можуть спостерігатися тривалі періоди підвищення реального курсу валюти, тобто більш швидкий ріст цін у порівнянні з темпами знецінення національної валюти. Для країн, що розвиваються, таке підвищення порозумівається ефектом Балассы-Самуэльсона; якщо продуктивність праці в секторі, що робить товари на експорт, росте швидше, ніж у неекспортному секторі, і якщо рівень зарплати між секторами нівелюється так, що ріст реальної зарплати відстає від росту продуктивності, то виникає можливість підвищення реального курсу без збитку для прибутку фірм. В експортному секторі зниження прибутку через підвищення реального курсу компенсується її збільшенням унаслідок відставання підвищення реальної зарплати від росту продуктивності праці. Для перехідних економік, щоправда, таке пояснення навряд чи прийнятне, оскільки неекспортний сектор (представлений в основному сферою послуг) був слабко розвитий у плановій економіці, а під час переходу до ринку ріс швидше, ніж інші сектори, у тому числі і за рахунок підвищення продуктивності праці.

На практиці, однак, ефект Балассы-Самуэльсона можна чітко розпізнати тільки в Південній Кореї і Тайвані. В інших країнах, що розвиваються, феномен росту реального валютного курсу був відсутній чи цілком був дуже незначним. У принципі, це можна пояснити двома причинами. По-перше, інші економіки, можливо, знаходяться на порівняно ранніх стадіях свого розвитку. По-друге, на них діє ряд факторів, що стримують тенденцію росту: зрушення в розподілі виробництва товарів, що звертаються на міжнародному ринку; зміна в зовнішньоторговельних обмеженнях і транспортуванні й інші витрати виходу на світовий ринок.

З урахуванням цих обставин вибір між фіксованим і змінним курсом залежить, в основному, від переваг між номінальним ростом курсу і порівняно більш високою інфляцією. Такі ж результати можуть бути отримані за рахунок зміни реального обмінного курсу [33,244-247].

1.4.3 Грошові потоки і конвертованість по рахунку руху капіталу

Про можливість уведення повної конвертованості валюти по рахунку руху капіталу в переважній більшості країн, що розвиваються, і державах з перехідною економікою говорити поки передчасно. Безумовно, цей крок сприяв би залученню іноземних інвестицій і росту експорту, однак національна фінансова система ще занадто слабка, щоб