Банки | 11992 | 11993 | 11994 | 11995 | 11996 | 11997 | 11998 | 11999 | 22000 | 2001 | 2002

В банків, що мають ліцензію НБУ на проведення валютних операцій | - | - | 115 | 134 | 146 | 157 | 161 | 1536 | 149 | 149 | 153

крім цього, в інших фінансово-кредитних установ, яким видана ліцензія | - | - | - | 4 | 2 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1 | 1

Оплачений статутний фонд діючих КБ, у гривневому еквіваленті (млн. грн.) | 0,5 | 15 | 88 | 541 | 1098 | 1560 | 2107 | 2914 | 3666 | 4576 | 6003

У цілому такі рахунки корисні не тільки для банків-власників, але і для підтримуючих їхніх комерційних банків. При цьому, маючи такий рахунок, перші банки-кореспонденти можуть робити прямі платежі на користь інших країн, одержувати надходження в іноземній валюті, проводити розрахунки по траттах у рамках відкритого акредитива. Технічно відкрити такі рахунки у ведучих комерційних банках світу дуже буденно і недовго (можна сказати, це є рутинною процедурою). Причому лоро-счета найчастіше прибуткові для банку, у якому вони відкриті і підтримуються. Так, рахунка "лоро" являють собою депозити до запитання для цього банку, а доходи від їхнього використання як грошового ресурсу (у виді процентного спрэда) плюс комісійні за операції, проведені по цих рахунках, як правило, перевищують витрати банку-реципієнта по операційному обслуговуванню таких рахунків "лоро".

Рахунок, підтримуваний вітчизняним банком в іноземному банку за рубежем, називають "ностро" (від лат. nostro — "наш") рахунком. Ностро-рахунок також позначають як "Due from account".

Такий рахунок, так само як і лоро-счет, може бути деномінований у трьох типах валют:

а) у валюті іноземної держави, у банку якого відкритий цей рахунок, або

б) у валюті третьої країни, або

в) у вітчизняній валюті банку, якому цей рахунок належить.

Найчастіше лоро-счет деноминируется у валюті держави, резидентом якого є банк-власник цього рахунка. Керування рахунком "лоро" знаходиться під контролем іноземного (стосовно банку-власника) валютного трейдера (тобто працівника банку-власника рахунка).

Великі комерційні банки з індустріально розвитих країн із сильною валютою, як правило, не відкривають ностро-рахунка для кожного лоро-счета, підтримуваного в них самих закордонними банками. Наприклад, що ведуть американські банки мають значно більше доларових лоро-счетов у своїх книгах від іноземних банків, чим ностро-рахівниці, що вони підтримують за кордоном у недоларовій валюті. Це відбувається по цілком природній причині, зв'язаної з важливою роллю американських доларів у світовому бізнесі, а також з тими екстенсивними міжнародними кореспондентськими відносинами, що установили і підтримують ведучі американські банки. Великий американський банк може підтримувати один чи два ностро-рахунки в окремій країні, тоді як у його книгах можуть бути відкриті кілька сотень лоро-счетов, деномінованих у доларах, банками цієї країни. Приблизно ті ж саме можна сказати і про ведучі німецькі банки, що підтримують кореспондентські лоро-счета, відкриті в їхніх книгах багатьма банками з усього світу.

Кореспондентські відносини банків носять багатогранний характер і включають різні види банківських операцій. Але все-таки основу цих відносин складають міжбанківські операції, зв'язані з проведенням різного роду розрахунків [55,29-40].

Аналіз економічних показників діяльності банку

Термін "ліквідність" у буквальному значенні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей у кошти. Активи банку по ступені їхньої ліквідності поділяються на три групи:

а) ліквідні засоби, який можна реалізувати негайно, чи першокласні ліквідні засоби (каса, засоби на кореспондентському рахунку, першокласні векселі і державні цінні папери);

б) ліквідні засоби в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені в кошти (кредити й інші платежі банку з термінами виконання 30 днів, умовно реалізовані цінні папери, цінності, включаючи і нематеріальні активи);

в) неліквідні активи (прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку).

Баланс вважається ліквідним, якщо його стан за рахунок швидкої реалізації засобів по активі дозволяє покривати термінові зобов'язання по пасиві. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається поруч факторів, серед яких визначальним є відповідність термінів розміщення засобів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив по терміну, таким повинний бути й актив. У цьому випадку забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном вивільнення засобів по активі і сумою і терміном майбутнього платежу по зобов'язаннях банку. Таким чином, на ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більше частка першокласних ліквідних засобів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку.

Ліквідність балансу банку оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників — коефіцієнтів ліквідності.

Ліквідність — найважливіша якісна характеристика діяльності банку, що свідчить про його надійність і стабільність. Для забезпечення ліквідності банку необхідно сформувати таку структуру балансу, при якій активи зможуть вчасно перетворюватися в кошти, не утрачаючи своєї вартості, у міру зажадання пасивів. У цьому випадку ціль аналізу банківської діяльності — надати керівництву комерційного банку інформацію про його поточну ліквідності (а також про сформовану тенденції) для оперативного втручання у випадку погіршення показників ліквідності.

Ліквідність — це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Вона визначається збалансованістю між термінами і сумами погашення активів і термінами і сумами виконання зобов'язань банку.

В Україні широко застосовуються різні методи державного регулювання ліквідності комерційних банків, що полягають як у встановленні НБУ різних