ухилитися від ризику збитків, що виникає в зв'язку з очікуваною зміною валютного курсу, або дістати спекулятивний прибуток, засновану на подібній зміні.
До методів страхування валютних ризиків можна віднести: структурне балансування (активів і пасивів, кредиторської і дебіторської заборгованості); зміна терміну платежу; форвардні угоди; операції типу «своп»; фінансові фьючерсы; кредитування й інвестування в іноземній валюті; реструктуризацію валютної заборгованості; рівнобіжні позички; дисконтирование вимог в іноземній валюті; валютні кошики і валютні застереження; здійснення філіями платежів у «зростаючій» валюті; самострахування.
Так, відповідно до очікуваних змін валютних курсів звичайно укладають форвардні контракти, здійснюють запозичення іноземної валюти і корекцію своєї цінової і кредитної політики. При цьому критерієм вибору виступає порівняльна вартість цих видів хеджинга.
Розглянуто взаємозв'язки валютних курсів, процентних ставок і рівня цін у різних валютах як база аналізу ефективності валютних операцій у системі міжнародних економічних відносин. Приведено короткий виклад відомих у науці теорій, присвячених виявленню зазначених взаємозв'язків, таких як теорія чекання валютних курсів, міжнародний ефект Фишера, теорема паритету процентних ставок, теорія паритету купівельних спроможностей валют.
При проведенні аналізу ефективності конверсійних валютних операцій досліджені два напрямки:
а) оцінка раціональності фактично проведених операцій чи залучення розміщення засобів в одній валюті в порівнянні з альтернативними варіантами залучення, що існували, чи розміщення тих же засобів в іншій валюті;
б) оцінка прибутковості і ризику (ефективності) проведених конверсійних операцій і її порівняння з прибутковістю і ризиком (ефективністю) альтернативних банківських операцій.
Використані підходи до оцінки ефективності проведених банком конверсійних операцій засновані на тім, що в ідеальних умовах збалансованої ринкової економіки прибутковість покупки (продажу) іноземної валюти за національну порівнянна з прибутковістю альтернативного розміщення в кредит національної (іноземної) валюти.
Проведення політики керування валютними операціями на практиці утрудняється тим, що специфічні впливи змін різних валютних курсів на грошові потоки конкретної фірми дуже важко передбачати. Саме тому хеджинг валютних ризиків повинний починатися лише в тому випадку, якщо наслідку змін реального валютного курсу, як очікується, будуть значними. Цей підхід націлений на зниження ризику і витрат. Якщо ж недосконалості фінансового ринку значні, то фірма може піддати себе ще більшому валютному ризику, сподіваючись знизити очікувані витрати фінансування.
З метою керування валютними операціями на світових ринках можна утворити деяку спеціалізовану управлінську структуру. Такою структурою, наприклад, може стати комітет з керуванню валютним ризиком, у который входили б фінансові менеджери і вищі посадові особи компанії ( щовідповідають за міжнародні операції, маркетинг, виробництво, планування, а також виконавчий директор).
Отже, ключем для ефективного менеджменту валютного ризику, в умовах світового ринку, є інтегрування валютно-курсових спостережень у загальну управлінську стратегію.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Заради України 28 червня 1996 долі. – К.: ЮРІНКОМ, 1996.
Закон України “Про підприємництво в Україні”. Прийнятий Верховною Радою України 27 березня 1991 р. – К.: Голос України. – 1991. – №86.
Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Прийнятий Верховною Радою України 16 квітня 1991 р. –ДО.: Голос України. – 1991. – №112.
Інструкція №10 "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків". Затверджена постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1997 р. №469.
Інструкція про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. „про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 16010/1568 від 30 липня 1993р.
Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини: Уч. посібник. – М.: 1997. – 347 c.
Альтшулер А.Б. Міжнародне валютне право. – М., 2000. – 365 с.
Андрєєв Е.П. Правове регулювання валютних відносин. – М., 1988. – 411 с.
Ачкасов А.И. Типи валютних операцій і інші види угод на міжнародних грошових ринках. – М.: Консалтбанкир, 2001. – 230 с.
Банківська справа / Під ред. О.И. Лаврушина. – М.: Банківський і біржовий центр, 2000. – 340 с.
Боринець С.Я. Міжнардні валютно-фінансові відносини. Підручник. — 4-і вид. — К. Знання, 2004. — 409 с.
Будкін В., Лук'яненко Д., Сіденко В. Концепція зовнішньо-економічної політики України. – К.: Фінансовий Київ. – 2002. – №14-16.
Булатів А.С. Вивіз капіталу: своя компанія за рубежем. Посібник для підприємців. – М.: БЕК, 2000. – 388 c.
Бункина М.К. Валютний ринок. – М.: Дис, 1999. – 190 с.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. Основи: Підручник для вузів / Г.Д. Гордєєв, Л.Я. Іванова, С.К. Казанцев і ін. Під ред. проф. Л.Е. Стровского. – М.: Закон і право. ЮНИТИ, 2002. – 230 c.
У поле зору – Україна. Економічні партнери в Європі. Дати. Факти. Інформація. – Koln, Bfai, 1997. – 210 c.
Гернер Д., Оуэн Р., Конвей Р. Посібника Эрнст энд Янг. Залучення капіталу / Пер. с англ. – М.: Джон Уайли Энд Санз, 2002. – 456 c.
Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 2001. – 150 c.
Губський Б.В. Проблеми міжнародного інвестування в Україні. – К.: Економіка України. – 2001. - №1. – с. 43-49.
Доллан Э.Дж. Гроші, банківська діяльність і кредитно-грошова політика: Пер. с англ. – Спб., 2000. – 290 с.
Доронина Н.Г. Іноземні інвестиції і сучасне міжнародне право. – М.: 2001. – 179 c.
Єршов М.В. Валюти у світовій торгівлі. – М.: Наука, 2003. – 235 с.
Киреев А.П. Міжнародна економіка. – М.: Міжнародні відносини, 1997. – 525 c.
Кочетков В.Н. Аналіз банківської діяльності: прикладний^-теоретико-прикладний аспект: Монографія. — К.: МАУП, 1999. – 150 c.
Левшин Ф.М. Світовий ринок: кон'юнктура, ціни і маркетинг. – М.: Міжнародні відносини, 2003. – 345 c.
Линдерт П.Х. Економіка мирохозяйственных зв'язків. – М.: Прогресс-Универс, 1999. – 510 с.
Ломакин В.