Відомо, що США – держава з великим досвідом в області антимонопольного регулювання економіки. Державне регулювання в США здійснюється у відношенні окремої категорії галузей економіки, тих, де найчастіше виникає природна монополія. При цьому вони не націоналізуються, а діючі в них компанії користаються повною або значною незалежністю від органів держави в питаннях побудови внутрішньої системи організації виробництва, прийняття інвестиційних рішень.

Дуже своєрідна система, тому що в багатьох країнах Західної чи Європи Азії при державному регулюванні такого роду галузей йдуть по шляху націоналізації й у цьому, можливо, складається їхня слабка сторона.

У даній главі розглядаються передумови для регулювання окремих галузей економіки в США, основні причини, мети, рамки і механізми державного регулювання.

Держава в США виражає інтереси зростання добробуту суспільства й окремих його громадян, воно регулює інституціональну структуру економіки. При цьому враховуються галузеві особливості, специфіка структур керування господарством в окремих секторах економіки.

Існує цілий ряд галузей, де особливості виробництва, матеріально-технічна база й інші фактори створюють труднощі чи неможливість спонтанного виникнення конкурентної інституціональної структури господарства.

У таких випадках держава змушена адміністративно домагатися в таких галузях тих же результатів, що в інших сферах економіки досягаються природним шляхом, тобто обумовлені конкуренцією. Такі галузі, де держава безпосередня визначає механізм господарювання, називаються «регульованими». У США до них відносяться: залізничний, авіаційний і інший види транспорту; ряд паливно-енергетичних виробництв (газопостачання, виробництво електроенергії); надання багатьох видів комунальних послуг.

Як правило, компанії, що діють у цих галузях (як і корпорації інших галузей) належать акціонерним товариствам і приватним особам. У більшості випадків вони також користаються повною чи частковою незалежністю від державних органів у питаннях побудови системи організації виробництва, прийняття інвестиційних рішень і т.д.

Державне регулювання торкає переважно тих параметрів діяльності даних компаній, що безпосередньо впливають на інтереси споживача: рівень цін, обсяг виробництва, границі ринків збуту, вимоги до якості вироблених товарів і послуг.

Основною причиною введення регулювання є наявність в однієї чи обмеженої групи компаній, що діють у визначеній галузі, можливості монополізувати ринок. Ця можливість зв'язана з дією фактора економії на масштабах виробництва.

У цілому ряді галузей вплив цього фактора дуже значно, аж до передумов утворення «природної» монополії. Термін «природна» монополія вживається тут як характеристика галузі, у якій практично не досягається мінімальний оптимальний масштаб виробництва для окремої компанії. Ця природна монополія виникає внаслідок особливостей виробництва, його матеріально-технічної бази. Її варто відрізняти від монополії, викликаної одноособовим доступом суб'єкта, що хазяює, до деякому кількісно обмеженому, невідтвореному природному ресурсу.

Наявність у такій галузі двох і більш фірм буде означати пропорційне скорочення виробництва в кожній з них, а, отже, і ріст витрат на одиницю продукції і ріст цін.

У цьому випадку державне регулювання вважають найбільш оптимальним рішенням проблеми. Розглядаючи державне регулювання необхідно згадати про лобізм.

Лобізм (по-англійському лобі - кулуари) - механізм впливу приватних і громадських організацій (зацікавлених груп) на процес прийняття рішень органами державної влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики

Усі зацікавлені групи мають у своєму складі підрозділу, що займаються лобістською чи діяльністю користаються послугами найманих лобістів. Лобісти як правило, юристи, що мають великий досвід роботи в органах державної влади.

Лобісти виступають на слуханнях у комітетах Конгресу, складають і пропонують для внесення проекти законів, фінансують виборчі кампанії кандидатів у Конгрес.

У 1946 році був прийнятий федеральний закон про регулювання лобізму, по якому лобісти зобов'язані реєструватися в палаті представників і Сенаті і представляти їм зведення про тім, на кого вони працюють, які мети їхніх клієнтів і витрати на лобістські заходи

Органи державного регулювання

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності США містить у собі комплекс економічних і політичних заходів, спрямованих на забезпечення зовнішніх умов для розширеного відтворення капіталу і росту прибутків американських монополій. Рішення антимонопольних задач припускає використання визначеної системи інструментів державного впливу на процеси, що відбуваються у визначених сферах економіки. У цю систему входять наступні блоки:

-організаційно-правові механізми;

- визначення умов доступу приватного капіталу в регульовані галузі;

- механізм ціноутворення.

Суб'єкти регулювання – федеральні і місцеві органи державного керування. При здійсненні державного регулювання реалізується принцип поділу влади.

Конгрес США (штату). Законодавча влада ініціює введення регулювання і підводить під нього законодавчу базу. Закон про введення регулювання в тій чи іншій чи галузі секторі економіки приймає Конгрес США, а на місцевому рівні – конгрес штату. Розгляд такого закону і його прийняття нарівні з іншими законами здійснюється в рамках сформованої парламентської процедури (також як і виправлення до нього).

У будь-якому законі, що вводить регулювання в тій чи іншій галузі відбиваються наступні питання::

- мети регулювання;

- границі сектора економіки, охоплюваного регулюванням;

- статус і повноваження