З урахуванням масштабів американської економіки, федеральний бюджет, що складає порядку 20 % ВВП країни, це величезний фонд фінансових ресурсів, рух яких, так чи інакше, впливає на розвиток усіх секторів економіки. За допомогою бюджету адміністрація може направляти, контролювати і регулювати економіку. У післявоєнний період одним із широко використовуваних інструментів державно-монополістичного регулювання економіки став у США державний (федеральний) бюджет. Бюджетно-податкове регулювання застосовується урядом для згладжування гостроти кризових явищ у чи економіці для створення штучних стимулів по підтримці темпів економічного росту, що знижуються.

Американська держава, використовуючи наявні в його розпорядженні важелі, здійснює перерозподіл матеріальних, фінансових і інших ресурсів країни, уживає заходів по зміцненню міжнародних економічних позицій США і по розширенню експансії американських монополій. Загострення протиріч в економіці країни сприяло посиленню економічної ролі держави, що виразилося в розвитку системи державно-монополістичного регулювання економіки. Протягом ряду десятиліть формувалися теоретичні концепції і практичні методи державного регулювання економіки США, розрісся і прийняв величезні розміри державний механізм економічної політики.

За допомогою бюджетних мір, адміністрація зобов'язана забезпечити максимальну зайнятість, помірну інфляцію і стійкий економічний ріст країни. Після прийняття цього закону, що послідовно переміняли один одного адміністрації більш-менш успішно використовували бюджет для стимулювання створення робочих місць, стримування інфляції, пожвавлення економіки і зм'якшення дегрессии. Активно здійснювався перерозподіл доходів і проводилася антициклічна фіскальна політика, причому таким чином, щоб бюджет був збалансований протягом усього ділового циклу, що допомагало забезпечити стабільність економіки, і відповідало поглядам тих, хто вважав, що державний борг у довгостроковому аспекті не повинний рости (23(.

За допомогою витрат фінансується забезпечення національної, особистої і майнової безпеки, переборюються «провали ринку», виробляється перерозподіл ресурсів.

Як видно з діаграми, ключовим статтями витрат федерального бюджету є витрати на соціальне страхування (2,1 %), охорона здоров'я, включаючи програму медичного обслуговування «Медикэр» (12 %), витрати на національну оборону (19 %) і забезпечення доходів населення (15 %). Виплата відсотків по державному боргу відбирає 7 % витрат федерального бюджету. На державне керування в США приходиться менш 1 % витрат федерального бюджету. На наукові дослідження (включаючи космічні), збереження навколишнього середовища, сільське господарство, відправлення правосуддя витрачається по 1-1,5 % федерального бюджету (див. додаток А).

Для штатів і місцевих органів влади характерні інші пріоритети витрат. Головне місце в цих бюджетах займають витрати на фінансування утворення (близько 35 % витрат); 13 % приходиться на соціальні посібники; 9 % - на систему охорони здоров'я і розвиток транспорту; 8 % - на фінансування суспільної безпеки (включаючи поліцію, виправні установи, пожежну охорону і т.д.). У меншій пропорції розподіляються витрати на забезпечення санітарних вимог і охорону навколишнього середовища, на підтримку житлового будівництва і комунального господарства, а також на інші нестатки.

Фахівці відзначають ріст потреб на регіональному і місцевому рівнях, фінансування яких вимагає усе великих ресурсів. Недостача цих ресурсів викликає необхідність постійного субсидування бюджетів штатів з боку федерального бюджету, а місцевих бюджетів - з боку бюджетів штатів. Основні напрямки, по яких йде сприяння з федерального бюджету - це фінансування витрат на утворення, охорону здоров'я і соціальну допомогу. Це сприяння направляється в основному в найбільш відсталі чи нужденні території на програмно-цільовій основі (15).

Джерелом доходів для бюджетів усіх рівнів є податки. Система податків, їхня структура, порядок і розміри пільг, а також інші елементи податкової політики впливають на розміри фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні корпорацій і населення. На початку 2000-х років основну частину надходжень у федеральний бюджет забезпечували прибуткові податки і податки на доходи корпорацій, а також податки і внески у фонди Соціального страхування 39 % (див. додаток Б).

Широке застосування податкової політики як фінансового інструмента стимулювання економічного росту і забезпечення його стійкості, почате на початку 1960-х років, надалі стало одним з головних засобів державного економічного регулювання. Політика зниження податкових ставок, використання податкових пільг і прискореної амортизації для стимулювання інвестицій у передові технології ввійшли в число найбільш ефективних засобів державної економічної політики, спрямованої на забезпечення високих темпів росту економіки і зміна її структури в руслі науково-технічного прогресу.

Масоване використання податкової політики як засіб впливу на ріст економіки мало місце і на початку 1980-х років. Ряд податкових реформ, що включають істотну лібералізацію податкового законодавства й активне використання прискореної амортизації, проведених адміністрацією Рейгана, дуже вплинули на характер розвитку економіки США. Сучасні дослідники пояснюють реструктуризацію промисловості і динамічний ріст економіки США в період 80-90-х років XX століття ефектом саме цих реформ.

В основі більшості сучасних податкових програм лежить так називана «крива Лаффера», що встановлює залежність між податковим ставками й абсолютними розмірами податкових надходжень. А Лаффер затверджував, що існує визначена оптимальна величина податкової ставки, оскільки подальше її збільшення веде до скорочення фактичних податкових надходжень у результаті втрати в господарських агентів стимулів до розширення виробництва. Більшість економістів не заперечує саме існування «крапки Лаффера», однак завжди існують сумніву, що така крапка обрана правильно.

При аналізі державних фінансів США важливо відзначити загальну високу ефективність податкової системи, що регулярно піддається перегляду і модифікації з обліком виникаючих економічних вимог. Види стягнутих податків, їхньої ставки і величини податкових зборів розподілені між трьома рівнями влади таким чином, щоб забезпечити потреби відповідних бюджетів, сприяти ефективному функціонуванню ринкових механізмів, не покладаючи надмірного тягаря на громадян і структури бізнесу.

Відповідно до характеру податків вони