Ефективність податкової системи США багато в чому визначається її відповідністю принципам дії механізмів ринкової економіки. Головні - це прямі податки на доходи, тобто на результати господарської діяльності, а не на саму цю діяльність (податок на додаткову вартість) чи на її фактори й умови (податки на майно, на нерухомість і т.п.). Американські фахівці зв'язують з цією особливістю більш високу ефективність податкової системи США в порівнянні з податковими системами ряду розвитих європейських країн, де велике значення надається податку з доданої вартості (15).

Прибутковий податок став основним джерелом доходів федерального бюджету в 1960-і роки, коли намітилася тенденція зниження надходжень податків на доходи корпорацій. До початку 1980-х років структура податкових надходжень стабілізувався, і відтоді в складі надходжень федерального бюджету головне місце займає індивідуальний прибутковий податок він забезпечує в останні десятиліття 40 5071 - загальних доходів федерального бюджету. Податки на прибуток корпорацій забезпечують близько 10 % надходжень, ще близько 10 % забезпечують митні збори, акцизи; інші податки. Особняком стоять відрахування у фонди соціального страхування, на які приходиться 35-39 % надходжень у федеральний бюджет. З цих надходжень утворяться позабюджетні фонди, засоби яких не можуть бути використані ні на які інші мети, крім соціальних програм.

Для бюджетів штатів характерна така структура джерел надходжень:

- податки на продано забезпечують близько 30 % надходжень;

- індивідуальні прибуткові податки до 20 %;

- податки з корпорацій – 5 %, різні збори;

інші види надходжень — 16 %;

податки на майно близько 1 % надходжень.

Крім того, більш 20 % надходжень у бюджети штатів утворять перерахування з федерального бюджету в порядку фінансової підтримки, і ще приблизно 1,5 % надходжень — це надходження з бюджетів місцевих органів влади.

У складі надходжень у бюджети місцевих органів влади в середньому по США податки на власність дають близько 30 % надходжень, податки на продаж – 6 %, різні збори й інші види надходжень забезпечують 23 % і тільки 2,3 % забезпечують прибуткові податки з фізичних осіб і корпорацій. Крім того, біля третини засобів місцеві бюджети одержують від урядів штатів і ще близько 6 % - від федерального уряду. При обліку надходжень місцевих органів влади тільки з власних джерел частка доходів від податків на власність у їхньому складі буде переважною - порядку 45-46 %.

Сучасні параметри бюджетної і податкової системи США в цілому сприятливо впливають на економічний ріст країни. Один з важливих напрямків такого впливу полягає в тім, що американський досвід демонструє можливості бюджетно-податкового регулювання, що спрямовано на стимулювання активності учасників ринку, а не на підміну його державою.

Серйозною проблемою для американської економіки протягом багатьох десятиліть є дефіцит (негативне сальдо) федерального бюджету США. З 1946 р. тільки протягом 12 років бюджетні доходи перевищували витрати, при цьому в 1949 і 1960 р. профицит складав всего 300-600 млн. доларів. Як правило, антициклічна політика стабільно формує дефіцитні бюджети в періоди рецесії, але не обов'язково забезпечує профициты в періоди пожвавлення (21(.

Розширення функцій державного регулювання економіки, необхідність підтримки доходів малозабезпечених шарів населення, ріст витрат на охорону здоров'я, збільшення військових витрат на боротьбу з тероризмом, - усе це в сумі веде до випереджального росту видаткових статей бюджету. Збереження цієї тенденції протягом досить тривалого історичного періоду означає, що дефіцит бюджету стає хронічним, а проблема його фінансування стає трудноразрешимой.

Заходу щодо скорочення дефіциту державного бюджету і його усуненню займають важливе місце в економічній політиці протягом багатьох десятиліть.

3.ПЕРСПЕКТИВИ СТІЙКОСТІ АМЕРИКАНСЬКОГО ЛІДЕРСТВА

3.1 Конкуренти США і їхньої позиції

Економічна міць США обумовлена щонайменше двома взаємозалежними і взаємообумовленими факторами. Один з них - економічно і демократично сильна держава, іншої - могутній корпоративний капітал. Історичний досвід розвитих країн показує, що не може бути сильних, конкурентноздатних компаній при слабкій державі і навпаки -міжнародні позиції держави зміцнюються завдяки зростаючому економічному впливу національних компаній. Звичайно, було б надмірним спрощенням розглядати американське лідерство у світі тільки з зазначених позицій, не звертаючи уваги на численні неекономічні обставини - військові, політичні, цивілізаційні й інші. Тим часом не можна не бачити визначальної ролі саме економічних тенденцій у даному процесі (див. табл. 3.3).

За сформованою традицією МВФ двічі в рік (навесні і восени) публікує огляд світової економіки з оцінкою місця і ролі окремих чи країн груп держав, інтеграційних об'єднань і територій.

Як свідчать дані таб.-1.1, стійка перевага у світовому господарстві належить 25 розвитим країнам:, серед яких пальму першості тримають США, частка яких у 2004 р. у світовому ВВП склала 21 % а у світовому експорті товарів і послуг - 11,1 %. Тим часом усього кілька років назад, у 2000 р., економічна вага розвитих країн була вище. Так, їхня частка у ВВП і світовому експорті скоротилася відповідно на 1,6 і 2,3 %. Аналогічні показники для США упали на 0,9 і 3.1 %. Це зниження відбулося в 2003 р.,