Таблиця 3.1 - Частка окремих країн і їхніх груп у ВВП, в експорті і населенні світу в 2006 р., %

Країни |

Число стран |

ВВП |

Экспорт |

Население

Розвинутої економіки |

29 |

55,5 |

73,4 |

15,4

Основні індустріаль-ні країни: |

7 |

43,9 |

43,8 |

11,4

США |

21,1 |

11,1 |

4,7

Японія |

7,0 |

5,7 |

2,1

ФРГ |

4,5 |

9,5 |

1,3

Франція |

3.2 |

5,0 |

1,0

Італія |

3,0 |

4,0 |

0,9

Великобританія |

3,2 |

4,9 |

1,0

Канада |

1,9 |

3,6 |

0,5

Країни зони євро |

12 |

15,9 |

32,0 |

5,0

Країни, що з ринком, що формується, у тому числі: |

146 |

44,5 |

26,6 |

84,6

КНР |

12,6 |

5,3 |

20,9

Індія |

5,7 |

0,9 |

17,2

Бразилія |

2,8 |

0,9 1,3 |

2,8

1,6

СНГ +Монголія Монголия |

13 |

3,7 |

2,4 |

4,5

Росія |

2,6 |

1,7 |

2,3

Найпростіше й очевидне пояснення цієї динаміки полягає в тому, що деякі країни, що розвиваються, (і, насамперед, КНР і Індія) по темпах

свого розвитку стали випереджати розвиті. Причому їхня частка в міжнародній торгівлі росте швидше частки у ВВП світу. Підсилює свої позиції Європейський Союз, що з 1 травня 2004 р. включає 25 країн. В наявності зростаюча конкуренція у світовій економіці, що жадає від Сполучених Штатів підвищення ефективності факторів свого економічного росту.

Дотепер у США в порівнянні з іншими країнами зберігається істотний резерв у продуктивності праці. За даними табл.1 неважко підрахувати, що на 1 % американців у населенні світу приходиться майже 4,5 % світового ВВП. Для Японії цей показник дорівнює 3,3 %, а для країн зони євро - 3,2 %. Ще більше відставання за рівнем продуктивності демонструють Росія, Бразилія, Мексика, у яких на 1 % їхніх громадян у населенні землі приходиться приблизно 40 світового ВВП. І хоча по ВВП підрахованому по паритеті купівельної спроможності юаню, КНР знаходиться на 2-ом місці після США продуктивність китайської економіки в 7,5 рази нижче американської (50(.

Такі підрахунки носять досить загальний характер, тому що при цьому не виділяється працездатна частина населення кожної країни, не враховується структура національної економіки, не приймаються в увагу і багато інших факторів, що впливають на рівень і динаміку продуктивності. Тим часом запропоновані розрахунки побічно свідчать про рівень життя населення країн, що з глобальної точки зору має першорядне значення. Якщо ж зробити підрахунки ВВП країн по ринковому обмінному курсі національних валют, то відривши США від своїх конкурентів ще більше зросте. Приміром, у цьому випадку продуктивність у російській економіці виявляється більш, ніж у 10 разів уступає продуктивності в економіці США.

Погрози американському лідерству визрівають не тільки серед конкурентів у світовому господарстві, але в самих Сполучених Штатах. Багато в чому це зв'язано з економічною політикою республіканської адміністрації на чолі з президентом Дж. Бушем, що 2 листопада 2004 р. одержала мандат від американських виборців на другий чотирирічний термін роботи. Економічний ріст, що відновився в країні, супроводжується нагромадженням економічних диспропорцій, що особливо проявилися під час недавньої рецесії. Сформована ситуація змусила Економічну раду при президенті США вказати на негативні тенденції, висвітлені економічною кризою. (51). Ще більш твердий аналіз економічного становища США представив президент Гарвардського університету, що був міністр фінансів при адміністрації Б. Клінтона професор Л. Саммерс, що виступив з лекцією 3 жовтня 2004 р. у Вашингтоні на щорічному засіданні: керівних органів МВФ і Всесвітнього банку, цього разу присвяченому і 60-річчю Бреттон-Вудской ми-ровой валютної системи (34(.

Л. Саммерс звернув увагу на те, що ріст дефіциту федерального бюджету продовжується, у річному численні він досяг 600 млрд. дол., чи 5 % ВВП країни. При цьому одночасно збільшується дефіцит платіжного балансу, обумовлений тим, що в зовнішній торгівлі імпорт на 50 % більше експорту. У цей же час розвиток країн азіатського регіону має інші тенденції. З 2001 по 2003 р. валютні резерви центральних банків Японії виросли на 265 млрд. доларів, КНР - на 191 млрд. доларів, Індії - на 52 млрд. доларів, а валютні резерви Тайваню перевищують валютні резерви всіх країн Латинської Америки.

Сьогодні Сполучені Штати — це не тільки уособлення самої великої економіки у світі, але і самий великий боржник і кредитор. Щоб загострити увага до цієї ситуації з боку уряду США і світового співтовариства, Л. Саммерс назвав її «балансом фінансового терору» (34(. Зрозуміло, що мова йде про те, що країна змушує увесь світ фінансувати свою економіку, не піклуючись про наслідки процесу для самих себе і для світової економіки.

Саме ця обставина є однієї з передумов концепції англійського дослідника Н. Фергюсона в його недавно виданій книзі «Колос». Ціна американської імперії». У ній автор дає багатобічну характеристику становлення і сучасного стану американської економіки і суспільства. На думку Фергюсона, економіку США важко визнати конкурентноздатної, оскільки вона сильно залежить від припливу інвестицій з-за кордону, а хронічний економічний дефіцит сприяє росту внутрішнього і зовнішнього боргу. У той же час ріст американської продуктивності багато в чому забезпечується припливом іммігрантів і підтримкою відносно низкою в середньої заробітної плати. У книзі міститься чимало авторських висновків і пропозицій. Зокрема, Фергюсон вважає, що і Сполученим Штатам, і Європейському Союзу варто звернути увагу на збільшення свого креативного потенціалу, а не на зовнішню експансію й експлуатацію зовнішніх ресурсів (27).

Такий підхід кореспондується з з’явившиміся «креатинами концепціями корпорації», покликаними сприяти виробленню адекватних сучасним умовам методів корпоративного керування і корпоративної стратегії.

За інших рівних умов перспектива стійкості американського лідерства залежить від динамізму корпоративного сектора. Однак позитивний ефект такого