Офіційна допомога Україні. Загальна вартість офіційної допомоги США Україні з часу її незалежності перевищила в 2006 р. 3,2 млрд. доларів. У тому ж році загальний обсяг допомоги наданої всіма міністерствами і відомствами Сполучених Штатів Україні, дорівнював 189,5 млн. доларів. Ця сума була розподілена в такий спосіб: на програми демократії - (30 %); 2) на економічну і соціальну реформи - 48 млн. (25 %); 3) на безпеку і правозахист - (24%); 4) на гуманітарну допомогу - . (1 %); 5) на різні ініціативи - 13. млн. доларів (7 %)

Центральне місце в наданні соціально-економічної допомоги займає Агентство міжнародного розвитку Сполучених Штатів, головна мета якого складається в сприянні українському переходу до плюралістичної демократії і ринково-орієнтованої економіки.

Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України. Цей вибір обу-мовлюється, перш за все, виключно великою роллю США у світовій економіці й політиці. Жодна важлива подія в світі сьогодні не обходиться без прямої або опо-середкованої участі Сполучених Штатів. Глобалізація світових процесів, в тому числі економічних, призводить до того, що від стану економіки США у великій мірі залежить економічна ситуація в решті держав світу, в тому числі й в Україні. Україна об'явила себе без'ядерною, нейтральною державою, добровільно відмови-лася від ядерної зброї. Гарантом її безпеки розглядаються Сполучені Штати.

Україна сподівається на підтримку США свого прагнення до вступу у міжна-родні економічні організації, такі, як Світова торговельна організація, де автори-тет Сполучених Штатів стоїть дуже високо. Від позиції США в Міжнародному валютному фонді, МБРР та ЄБРР багато де в чому залежать можливості України одержати кредити й фінансову допомогу.

Ринок США дуже привабливий для українських виробників, тому Україна за-цікавлена в розширенні товарообігу між нашими державами. В 1992 р. була укладе-на торговельно-економічна угода між Україною і Сполученими Штатами. Україна експортує в США переважно чорні метали й продукцію хімічної про-мисловості. В групі чорних металів в нашому експорті зростає частка чавуну (68% в 2006 р.), тоді як частка сталі падає. Це невигідно для нас; така ситуація складається через рішення судової влади США, що звинувачує українських мета-лургів у демпінгу, а також підозрює Україну в «піратському» виробництві ком-пакт-дисків. Взагалі, наші товари на американському (як і на європейському) ринку часто підлягають дискримінації, оскільки Україна ще остаточно не визна-на як країна з ринковою економікою.

Імпорт наш із США складається з машин, обладнання й продовольчих товарів.

Товарообіг між нашими країнами розвивається повільно, що не відповідає потенційним можливостями обох партнерів. За період 2000-2006 рр. він збільшився в 1,2 рази, тоді як товарообіг з Німеччиною — в 1,7 рази, з Італією — в 3,5 рази. Правда, в 2006 р. наш експорт в США збільшився на 70%.

В торгівлі послугами частка США вище, ніж в торгівлі товарами. В нашому експорті послуг США посідають друге місце (після Росії) — 123 млн. дол., в імпорті перше — 268 млн. дол.

Великі сподівання має Україна щодо залучення інвестицій зі США. Поки що загальний обсяг ПІІ в Україні дуже обмежений — 3,9 млрд. дол.; проте Сполучені Штати посідають тут перше місце, їх інвестиції дорівнюють 636 млн. дол. Зокрема, інвестиції в нашу економіку здійснила така відома компанія, як «Пепсіко», як; налагодила виробництво безалкогольних напоїв; розгорнута мережа кафе «Піцца Хат». Угода про захист інвестицій між Україною і США укладена в 1992 р.

Безумовно, що із вступом України до СТО можливості українського експор ту суттєво покращають, в тому числі і на ринок США. Крім того (і це основне) розвиток економічного співробітництва між нашими країнами позитивний вплі буде мати відбудова й реформування економіки України.

3.3 Особливості діяльності американських корпорацій

У порівнянні з іншими розвитими країнами, у США державу фактично не займається підприємницькою діяльністю. Тому серед підприємницьких одиниць немає державних підприємств і компаній, а усі види організаційно-правових форм підприємництва поділяються на три групи. Перша, найбільш численна група, являє собою підприємства, що знаходяться в індивідуальній приватній власності, чи, простіше говорячи, індивідуальні підприємства. Друга - це підприємства, що знаходяться у власності двох чи більш облич, тому статистично ця група виділяється як партнерства. Третю групу складають компанії, що є акціонерними товариствами різного типу, але усі вони мають загальну назву – корпорації (42).

Звернувшись до табл. 2, ми побачимо, що за 20-літній період після 1980 р. частка корпорацій у загальній чисельності підприємницьких одиниць скоротилася на 0,6 %, однак вона залишилася вище 20 %. Якщо ж простежити за динамікою зміни чисельності усіх видів компаній у другій половині XX століття, то виявляється стійка закономірність, що виражається, по-перше, у тім, що щорічно на одну підприємницьку одиницю приходиться в середньому 10 громадян США. По-друге, частка індивідуальних підприємств загалом, числі компаній у країні коливається навколо 70 %, відповідно партнерств – 10 %, а корпорацій – 20 %. Можна сказати, що американська модель ринкового розвитку спирається на відносну рівновагу між формами власності і бізнесу, що додає відому стійкість усій національній економіці.

Той факт, що за розглянутий період темпи росту індивідуальних підприємств виявилися