Концентрація виробництва в промисловості протікає в умовах сформованої монополістичної структури, що визначає характер організації господарської діяльності.

США володіють самим великої у світі науково - технічним потенціалом, що є в сучасних умовах вирішальним фактором розвитку економіки і конкурентноздатності у світовому господарстві.

Американські корпорації міцно утримують першість у світі по таких напрямках НТП, як виробництво літаків і космічних апаратів, надпотужних комп'ютерів і їхнього програмного забезпечення, засобів зв'язку, біотехнології, виробництво лазерної техніки.

За даними Національного наукового фонду, США дали 80 % головних нововведень західних країн у 1953-1958 р., близько 67 % 1959-1964 р., приблизно 57 % у 2000-2005 р. (14)

США продовжує залишатися найбільшим у світі виробником продукції високих технологій, чи, як її прийнято називати, наукомісткої продукції складала на початку 90-х років понад 36 %.

Ще однією сферою, де американці утримують дуже міцні позиції, є обробка накопичених масивів знань і надання інформаційних послуг. Цей фактор грає дуже істотну роль, тому що швидке і якісне інформаційне забезпечення стало в усі зростаючій ступені визначати ефективність роботи усього виробничого апарата. В даний час у США зосереджено 75 % банків даних, що маються в розвитих країнах.

Ядро науково-технічного потенціалу США складають кадри висококваліфікованих вчених і інженерів, зайнятих у здобутті наукових досліджень винаходівю. На початку 90-х років загальна чисельність наукових співробітників США складала 6 млн. 950 тис. чоловік, зайнятих повний час.

Високим освітнім рівнем характеризується весь контингент робочої сили США.

США належить особлива роль у функціонуванні світового господарського комплексу, особливо в другій половині XX століття. Відносини домінування і партнерства в області світової торгівлі, інвестицій, що складаються між США, Західною Європою, Японією, НИС, пройшли ряд етапів у своєму розвитку (6).

Спочатку була абсолютна перевага США, а потім, у міру посилення економіки інших країн, відносини між ними поступово переходили в конкурентне співробітництво, у якому США змушені частково уступати свою частку впливу суперникам, переміщаючи свій вплив на більш високий технічний рівень. Дотепер американські компанії переважають на багатьох ринках у світовій торгівлі, позичкового і підприємницького капіталу. Існує цілий ряд факторів, із працею яка піддається кількісній оцінці, що значно впливають на темпи економічного росту. Наприклад, немає ніякого сумніву, що великі запаси різноманітних природних ресурсів, якими володіють США, внесли вагомий вклад в економічний ріст країни.

Крім того, існують і такі фактори економічного росту, вимірити які неможливо. Зокрема, великий позитивний вплив на економічний ріст у США зробила соціальна, культурна і політична атмосфера в країні. По-перше, на відміну від інших країн у США практично не існує соціальних чи моральних заборон, що перешкоджають процесу виробництва і матеріальному прогресу. Американська суспільна думка розглядає ріст матеріального добробуту в якості досяжної і надзвичайно бажаної економічної мети. По-друге, американцям традиційно притамане здорове відношення до праці і підприємництва. В - третіх, для США характерна стабільність політичної системи – у тім, що стосується внутрішніх порядків, прав власності, законів про статус підприємств, процедури висновку контрактів (15).

Усі перераховані вище умови, хоча їх і неможливо оцінити кількісно, безумовно, лежать в основі економічного росту в США.

Інша справа – економіка. Як вона відреагує на початок чергової воєнної операції? Чи витримає американська фінансова система це нове навантаження, і які наслідки буде вона мати з економічної точки зору? Саме тут можуть виникнути такі проблеми, що ніякою політичною волею не перебореш.

Експерти говорять, що великі неприємності і для США, і для усієї світової економіки у випадку конфлікту неминучі. Уже не перший рік підряд ціни на нафту тримають увесь світ у напрузі. Війна в Іракові підлила (і дотепер підливає) чимало олії в цей вогонь. А отут мова йде про воєнну операцію проти країни набагато більш великої, багатий вуглеводнями і маючи безпосереднім відношенням до двох найважливішого "паливного бакам" сучасного світу – Перській затоці і Каспійському морю. По обсягах власних запасів нафти Іран займає 11-і місце у світі і 2-і – по запасах природного газу. В даний час він добуває порядку 4,2 млн. барелей нафти в добу, з яких експортує 2,7 млн барелей. Таким чином, Іран є четвертим по значимості постачальником "чорного золота" на світовий ринок і, зокрема, найважливішим для Китаю (другого найбільшого споживача нафти). Очевидно, що не тільки воєнна операція, але навіть санкції ООН у відношенні Ірану можуть на якийсь час позбавити світ іранської нафти. Але крім того, експерти серйозно побоюються відповідних ударів Тегерана: його ракетний потенціал, що США навряд чи зможуть знищити відразу, здатний зруйнувати всю нафтову промисловість і інфраструктуру Перської затоки (не говорячи вже про Ізраїль, що теж знаходиться в радіусі поразки). Ну, а якщо до відповідного удару справа і не дійде, то Іран може заблокувати , і нафта Перської затоки все одно не буде надходити на світові ринки. На додаток до цьому дружні Тегерану ісламські режими, можуть у знак солідарності улаштувати демарші (нехай чисто психологічні) на світовій нафтовій арені. Чим чреваті ці сценарії – пояснювати не треба. По самих оптимістичних оцінках, ціна на нафту підстрибне до $100 за барель (інші експерти називають і цифру в $150), до того ж на ринку виникне