Запитується: чи можлива війна, що буде мати такі наслідки? Для США і їхніх найближчих союзників – цілком можлива. Від іранської нафти вони анітрошки не залежать – вона йде, головним чином, у Китай і Південно-Східну Азію. А розібратися з Іраном і при цьому заодно посадити на паливну дієту китайську економіку – хіба погано? З Перською затокою, звичайно, складніше: вона саме і постачає нафтою Захід. Але США, мабуть, сподіваються, що їм удасться запобігти відповідні удари Ірану по нафтових промислах затоки і забезпечити вільний прохід танкерів . Принаймні, на це будуть кинуті всі сили на першому етапі конфлікту. Надалі ж Вашингтон, як видно, сподівається стабілізувати нафтовий ринок, прибравши до рук іранську нафту. І, звичайно ж, у разі потреби вона послужить, у першу чергу, задоволенню потреб американської економіки... Однак, незважаючи на все це, варто визнати, що ризик світової паливної кризи у випадку початку воєнної операції надзвичайно велика.

У фінансовій сфері теж можливі великі неприємності. Вони вже почалися: Іран, побоюючись санкцій і перспективи заморожування своїх рахунків у західних банках (як уже було в 1981 р., коли після розриву відносин зі США країна позбавилася в цілому $17 млрд), почав вилучати відтіля свої активи. По оцінках експертів, мова йде про суму порядку $8 мільярдів. Крім того, рахунка в європейських банках стали закривати і великі іранські бізнесмени; через цього фінансова система Заходу може позбавитися ще $10 мільярдів. Не виключено, що прикладу іранських колег підуть і нафтові магнати із сусідніх країн. Ці засоби їсти куди переводити: у Китаї, Малайзії, Сінгапуру й інших країнах ЮВА вони дуже затребувані, а кредитні установи там уже цілком відповідають світовим стандартам надійності. Таким чином, війна обернеться серйозним кровопусканням для європейської фінансової системи: у Старому Світі і так не вистачає інвестицій, а отут ще мільярди з його кредитно-фінансової системи спливуть на Схід. Однак і з цього погляду постраждає, головним чином, Європа, а не США: у них іранського капіталу немає й у спомині, а ті нафтові шейхи, що захотіли порвати свої фінансові узи з агресивною Америкою, уже зробили це під час іракської кампанії. Крім того, з огляду на стратегічно важливе розташування Ірану в Євразії, можна припустити, що планована Вашингтоном воєнна операція серйозно порушить усе трансконтинентальне транспортне повідомлення південніше Каспію. . Висновок колишній: війна в Ірану не представляє погрози економічним інтересам США. .Ну і, нарешті, про те, наскільки саме ведення цієї війни буде під силу економіці США. Тут думки експертів відрізняються досить сильно. Одні вказують на загальний досить стабільне економічне тло планованої воєнної операції: у 2005 р. ріст ВВП США склав 3,5% і приблизно таким же очікується цього року. Щомісяця створюється порядку 160 тис. нових робочих місць, росте споживчий попит. До того ж війна, як відомо, стимулює військові замовлення. Але інші експерти відзначають дуже тривожну ситуацію з бюджетом і торговим балансом країни: і там і там спостерігаються величезні, що швидко збільшуються дефіцити. Дефіцит зовнішньої торгівлі США за минулий рік склав, по останнім даної, $725,8 млрд (річний ріст на 18%), а бюджетний дефіцит – $412 млрд (зараз він росте ще великими темпами: по оцінках експертів, уряд США "позичає" $2 млрд у день). У принципі, саме по собі збільшення цих дефіцитів не так вуж і страшно: історія знає приклади, коли і менш благополучні країни досить тривалий час жили в борг і вижили. Але в США в цьому змісті ситуація унікальна: їхня валюта і казначейські облігації користаються стійким попитом практично в усьому світі, що дозволяє їм покривати до 90% бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень. Сьогодні Китай і Японія є найбільшими покупцями казначейських зобов'язань США. Тобто, говорячи спрощено, щоб покрити нові витрати, що перевищують доходи американської скарбниці, досить просто включити друкований верстат і експортувати чергову велику партію "зеленого" товару. І всі розмови про те, що так не може продовжуватися нескінченно, – справедливі, але абстрактні. Це може продовжуватися, поки рак на горі свисне. А якщо бути більш точним у формулюваннях, те поки долар залишається світовою розрахунковою одиницею і резервною валютою, він буде користатися стабільним попитом за межами США. При цьому рідко хто задумається, чим забезпечена ця світова валюта. Не секрет, що національним надбанням США вона давно вже не підкріплена: всієї Америки попросту не вистачить, щоб розплатитися по боргах американського уряду і суспільства. Чому тоді долар не утрачає своєї привабливості? Так тому, що він забезпечений... авторитетом американської наддержави. Цей авторитет складається не тільки і не стільки з економічної могутності США, але з їхнього впливу у світі, їхнього контролю над нафтою і транспортними маршрутами, їхньої можливості примушувати неслухняних до покори.Так що будь-яка переможна (а інших і не може бути в однополярному світі) війна США – це їхніх метод підвищення свого "кредитного рейтингу". Особливо ж коштовні з цього погляду війни в тих країнах, де є багато нафти і газу, а місцевий режим претендує на самостійний контроль над ними. От як в Ірану, наприклад. Це те, що треба