Яскравим прикладом втручання уряду в економічні процеси була політика пре-зидента Ф. Рузвельта, яка дозволила подолати кризу 1929-1933 рр. Ця політика ма-ла підґрунтям економічну теорію Дж. Кейнса про регулюючу роль держави, від чо-го отримала назву «кейнсіанства». Кейнсіанська програма передбачає збільшення витрат держави для забезпечення зайнятості (в ті роки, - - зокрема, за рахунок роз-ширення громадських робіт, витрат на цивільне будівництво), для стимулювання попиту з боку населення і т.п. Кейнсіанство запроваджувалося і в перші повоєнні де-сятиліття і в цілому воно себе виправдовувало майже до початку 70-х років.

Криза 1973-1975 рр. виявила необхідність переходу до інших методів регу-лювання економіки. Сполучені Штати до цього часу вже втратили майже не-подільні позиції в світовій економіці, їх частка у світовому виробництві знизила-ся під натиском європейських країн та Японії, почав втрачати силу долар, зросла інфляція. В таких умовах президент Р. Рейган запропонував нову програму, яка базувалася на монетаристській теорії американського економіста М.Фрідмена. Суть теорії монетаризму - - в послабленні втручання держави в економіку. Монетаристи дійшли до висновку, що регламентація основних параметрів економічно-го процесу сковує ініціативу бізнесменів, обмежує їх операційні можливості. То-му в основі нової політики, яка називалася «Нові засади для Америки», містила-ся всіляка підтримка приватного підприємництва. Були суттєво знижені ставки подоходіюго податку; корпорації одержали значні податкові пільги; пом'якшила-ся регламентація уряду щодо підприємницької діяльності; приборкана інфляція завдяки обмеженням в кредитно-грошовій політиці. Ці заходи одержали не-офіційну назву «рейганоміки».

Застосування монетаристських заходів надало американській економіці но-вого імпульсу. Темпи зростання реального ВНП підвищилися до 3-4% на рік, знизилася інфляція й безробіття. Інвестиції в інформаційні технології зростали щороку в середньому на 13% [55].

«Рейганоміка» діяла ефективно майже до кінця 80-х років, коли виявився черговий спад в американській економіці. Темпи зростання виробництва різко знизилася. Державний бюджет зводився із значним дефіцитом (не в останню чер-гу через зниження надходжень податків), сформувалося велике від'ємне саль-до платіжного балансу по поточних операціях. Погіршилося становище ІІапбідніших і незахищених верств населення через скорочення витрат н; соціальні потреби. Інвестиційна активність в країні помітно впала.

Уряд Б. Клінтона повернув від монетаризму до політики, яку називають «не окейнсіанством». Вона не передбачає такої жорсткої регламентації економічне діяльності, як класичне кейнсіанство, проте активізує роль уряду в економічні сфері. Головною метою уряду визначалося сприяння притоку інвестицій в ею Іюміку. Зросли обсяги державних вкладень в основний капітал країни. Основ] увага приділялася заохоченню інвестування в новітні галузі виробництва, я визначають науково-технічний црогрес. Майже половина інвестицій прямува/ ся на купівлю комп'ютерів; па оновлення парку електронної техніки йшло чверті всіх інвестицій [55]. Збільшилися соціальні витрати держави, осч лінзо на охорону здоров'я й освіту. Водночас підвищилися податки.

Успіх неокейнсіанської політики продемонструвала динаміка основних ггак ників економіка в 90-х роках. Наприкінці десятиріччя вперше з'явилася тенден зменшення державного боргу США: з 3,8 трлн. дол. в 1998 р. до 3,4 трлн. / І5 2000 р. Проте деякі експерти й політики висловлюють побоювання за персі тмин подальшого «безхмарного» розвитку американської економіки, її зліт в 9 роки, як вважає багато хто з них, з грунтувався на нечуванному «бумі» інвесту: ня в інформаційні технології. Коли цей «бум» пройде (через насичення інформа

тивною технікою американського ринку), то темпи економічного ро жуть різко загальмувати. Ці побоювання в певній мірі виправдовує уп темпів розвитку економіки США в другій половині 2000 р. Події 2001 р. (теракт) додали нервування й невпевненості щодо її розвитку, що немає підстав сподіватися на різке скорочення попиту на засоби е інформації й іншу новітню техніку на американському ринку в найблі

Новий президент США Дж. Буш-молодший має намір повернутж них засад економічної політики свого батька, який був прихильником му. Його програма, яка також має назву «Нові засади», передбачає, І зниження податків, скасування податку на спадщину, ставки якого д< Встановлюються податкові пільги на наукові розробки й дослідження програма передбачає жорстку економію, що має й надалі скорочувати борг. На відміну від «рейганоміки» адміністрація Дж. Буша обережні ся до скорочення витрат на соціальні потреби; будуть мати підтрим система і система медичного обслуговування людей похилого віку . Розроблено п'ятирічну програму освіти для дітей з бідних сімей, 7 вміють читати навіть у четвертому класі.

Структура бюджету, прийнята адміністрацією Дж. Буша, має так витрат: національна оборона — 30%, освіта — 24%, охорона здоров'я - генетика й охорона довкілля — 9%, боротьба із злочинністю й наркома]

Ліберальна модель економіки не передбачає наявності великої державних підприємств. Але й вони є у США. їх основні типи: державні акціонерні товариства, увесь капітал який належить державі; підприємства неакціонерного типу; державні підприємства й заклади сфері; змішані державно-приватні підприємства.

Крім урядових закладів, адміністрації президента на регулювання; Американської економіки великий вплив здійснює Федеральна