Очевидно, соняшникову олію імпортуватимуть дрібними партіями (зокрема й під конкретного замовника). Адже досить часто пропозиції про поставки її з великих виробничих регіонів світу (наприклад з Аргентини або Франції) не знаходять в Україні активного відгуку. Причина прозора - загальна вартість поставки виходить за межі розумних витрат. Дійсно, якщо вартість сирої соняшникової олії європейського походження FOB Роттердам нині становить близько $725 за тонну, а вартість фрахтування судна для транспортування партії (мінімум 3 тис. т) з півночі Європи в порти Чорного моря - $28-30 за тонну, то вартість CIF, порт Чорного моря, перевищить 755 $/т. Додайте сюди витрати на подальше транспортування, оформлення документів, сплату ввізного мита (50%) та ПДВ (20%), і ціна перевищить максимальний рівень, який склався на внутрішньому ринку, - 2050 грн/т, EXW. Поставка з Аргентини відповідно коштуватиме: сира соняшникова олія - 677$/т FOB, Аргентина, приблизна вартість фрахту для транспортування партії обсягом 12 тис. т з Аргентини в порти Чорного моря - 38-40$/т. До того ж для українських портів і покупців партія олії навіть у 3 тис. т найчастіше - непомірно велика. Як не дивно, але вигідніше імпортувати екзотичні, наприклад, тропічні олії, які в Роттердамі коштують $642 за тонну, FOB (рафінована пальмова олія) і $542 за тонну на умовах доставки CIF (сира кокосова олія) [11, с.15].

Значний інтерес для трейдерів становить також імпорт олії з Росії, що пояснюється привабливішими умовами поставок, зокрема можливістю не сплачувати ПДВ.

Щодо соняшникового шроту, то нинішнього сезону, з огляду на збільшення його виробництва, а також на кризу в тваринництві України, що триває, ціни на цей товар залишаються стабільними, а пропозиція явно перевищує попит. Мінімальні внутрішні ціни на соняшниковий шрот (38-39% протеїну) - 170-180 грн /т (на умовах EXW) або $120-130 (DAF, кордон України). Тому, якщо врахувати існуючий на сьогодні рівень світових цін на побічний продукт переробки соняшникового насіння (не вище $100 за тонну (CIF Роттердам ), 37-38% протеїну), стає цілком зрозумілим брак значного експортного попиту на "відходи" вітчизняного виробництва. До того ж ціни світового ринку на соняшниковий шрот знижують, що ще істотніше збільшує розрив між українськими та світовими цінами.

Ситуація з експортним попитом на соняшниковий шрот повною мірою відображає ситуацію з попитом на товари українського походження взагалі (не йдеться про країни СНД): попит є лише тоді, коли рівень світових цін значно перевищує рівень українських. А оскільки говорити про зниження рівня вітчизняних цін на шрот поки що зарано, тоді як на світовому ринку вони опускаються дедалі нижче і нижче, то й про якийсь експортний попит на цей дійсно цінний кормовий продукт немає сенсу вести мову.

У Додатку А наведено баланс насіння соняшнику по Україні

За прогнозами спеціалістів Міністерства агропромислового комплексу, у громадському секторі валовий збір соняшнику в 2007 році становитиме близько 2,7 млн тонн.

Планується засіяти близько 2 млн га, з них уже засіяно близько 1 млн га. Також передбачається зібрати з одного гектара по 13,8 ц насіння соняшнику. Крім того, валовий збір насіння соняшнику в 2006 році становив близько 2,3 млн. тонн при середній врожайності 12,7 центнера з гектара. У приватному секторі очікується збір соняшнику на рівні 278 тисяч тонн. Сільськогосподарські підприємства приватного сектора в 2007 році засіють 208 тисяч гектарів. Середня врожайність у цих господарствах становитиме 13,4 ц.

Ціни на соняшникову олію напрочуд метеочутливі, але ще швидше вони реагують на вартість пального та курс долара

Виробництво олії в Україні після значного спаду в першій половині 90-х років останнім часом помітно стабілізувалося і навіть продемонструвало тенденцію до розширення. Насиченість ринку та якість продукції при цьому неухильно зростає, що є наслідком впровадження сучасних технологій виробництва та пакування.

Біржові торги, незважаючи на великі надії, що на них покладалися, так і не стали провідним чинником ціноутворення на аграрну продукцію взагалі і соняшникову олію зокрема. Обсяги реалізованої через профільні українські біржі аграрної продукції абсолютно не порівнювані з результатами позабіржових угод. У зв'язку з цим інформація українських товаровиробників, що надається в численних прайс-аркушах, наразі чи не єдине прийнятне за репрезентативністю джерело даних не тільки про цінову ситуацію, але й про обсяг пропозицій на ринку.

Щодо структури пропозиції, то через технічне переозброєння підприємств галузі, що триває, і надходження імпортної продукції неухильно зростає частка якісного товару - рафінованої соняшникової олії в поліетиленовій тарі (ПЕТ). Ще зовсім недавно рафінована соняшникова олія в ПЕТ була майже невідома українському споживачеві. Досить сказати, що в 1994 році ціни на цей якісний продукт були в 3-4 рази вищі, ніж на традиційний український товар, до болю знайомий усім по брудних діжках майже на кожному базарі. І от прояв загальних тенденцій розвитку галузі: "додаткова ціна", яку потрібно сплачувати за споживання якісного продукту, стрімко впала і практично стабілізувалася на рівні 40-50%.

Насіння соняшнику в рослинну олію переробляють 11 олієекстракційних заводів і 6 олієжирових комбінатів, найпотужнішими з яких є 4 підприємства, розташовані в Дніпропетровській і Запорізькій областях і спроможні переробити 926700 тонн насіння соняшнику на рік, що становить майже 37% від загального потенціалу аналогічних переробних підприємств України. Істотно меншим є внесок у