3%.
За січень-червень 2004 р. обсяги реалізованої продукції харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів (у відпускних цінах без ПДВ і акцизу) становили 21,6 млрд. грн., у тому числі харчова промисловість - 19,8 млрд. грн. (91,4%), з неї найбільшу частку займають: молочна промисловість - 3,6 млрд. грн. (18,4%), м’ясна - 2,7 млрд. грн. (13,5%) [29, с. 41].
На початок липня 2004 р. дебіторська заборгованість підприємств харчової промисловості становила 12,3 млрд. грн. (збільшення у порівнянні з початком поточного року на 7,9%), кредиторська - 15,8 млрд. грн. (зростання на 4,8%). Обсяг кредиторської заборгованості перевищує дебіторську в 1,3 рази.
Обсяг іноземних інвестицій за 2001-2003 рр. зріс: у сільське господарство від 70,8 до 179,4 млн. дол. США (приріст 100 млн. дол. США), а у харчову промисловість і переробку сільськогосподарських продуктів відповідно від 795,7 до 988,3 (приріст 192,6) млн. дол. США. Таким чином, темпи залучення іноземних інвестицій у харчову промисловість вдвічі перевищують темпи залучення інвестицій у сільське господарство. У структурі загальних інвестицій в економіку країни частка інвестицій у харчову промисловість (станом на 1 січня 2004 р.) складає 14,9% (найвищий показник серед усіх галузей), а у сільське господарство - 2,7%.
Станом на 1 квітня 2005 р. в агропромисловий комплекс, починаючи з 1992 р., загалом залучено 1194,4 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, або 17,2% від їхнього загального обсягу в економіку країни. Прямі іноземні інвестиції було залучено до 686 підприємств харчової промисловості та переробних галузей на загальну суму 1006,1 млн. дол. США (84% усіх залучених в АПК). За 1 квартал 2004 р. залучено іноземного капіталу обсягом 22,7 млн. грн. США (приріст 2%), а в харчову промисловість - 16 млн. дол. США, що на 17,1% менше, ніж за перший квартал 2003 р.
Рис. 1.1 Динаміка виробництва цукру в Україні
Цукор. У 2003 р. виробництво цукру з вітчизняної сировини (цукрових буряків) порівняно з 2002 р. збільшилося на 1,7% і склало 1,45 млн. тонн, а виробництво цукру з імпортної сировини збільшилося у 4,6 разів і дорівнювало 893,3 тис. тонн. Таким чином, недостатність виробництва цукру із буряків було з надлишком перекрито за рахунок збільшення обсягів ввезення імпорту цукру-сирцю з тростини на пільгових умовах.
За даними офіційної статистики, у 2003 р. порівняно з 2002 р. імпорт цукру білого збільшився на 36% і становив 79 тис. тонн, а експорт цукру білого збільшився у 2,5 рази і складав 417 тис. тонн. При цьому імпорт цукру-сирцю зріс з 378 тис. тонн у 2002 р. до 1402 тис. тонн у 2003 р., або у 3,7 рази.
В 2003 р. збільшилися поставки до країн СНД цукру білого та цукрових сиропів. Найбільше цукру білого вивезено до Молдови та Казахстану, а цукрових сиропів - до Російської Федерації. [25, c.109]
У 2003 р. з України експортовано 305 тис. тонн цукрового сиропу (код 1702), у тому числі 89% від загальної кількості до Росії та це при тому, що в квітні Росія ввела імпортне мито на цукровий сироп, який імпортується з України, у розмірі 45% митної вартості, але не менше 200 євро/т.
Рис. 1.2 Експорт білого цукру
Рис. 1.3 Імпорт білого цукру
Рис. 1.4 Імпорт цукру-сирцю
В 2003 р. загальний обсяг квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини в Україну на пільгових умовах склав 560 тис. тонн (квота обсягом 200 тис. тонн зі ставкою мита в межах квоти 60 євро/т і квота 360 тис. тонн зі ставкою мита 1%, але не менше 6 євро/т). Державним бюджетом на 2004 р. визначено розмір квоти на пільгове ввезення в 2004 р. цукру-сирцю з тростини обсягом 125 тис. тонн при ставці ввізного мита на сирець і вартість квоти при його реалізації через аукціон на рівні 30 євро/т і не менше 60 євро/т. Станом на початок липня 2004 року вже ввезено 195,8 тис. тонн цукру-сирцю.
Головними проблемами на внутрішньому ринку цукру залишаються надлишок виробничих потужностей цукрових заводів, високий ступінь зношеності та низький рівень технологічного обладнання, висока собівартість продукції (як цукрових буряків, так і цукру) і, як наслідок, збитковість галузі.
Існуюча законодавчо-нормативна база регулювання виробництва та реалізації цукру в країні не спрацьовує, декларовані мінімальні ціни обмежено впливають на рівень ефективності галузі та дозволяють зберігати виробництво цукрового буряку з високими виробничими витратами. Механізм регулювання ринку цукру через запровадження квотування на його виробництво та реалізацію не стимулює створення конкурентного середовища, вимагає значних адміністративних витрат на його управління.
Крім того, цінова ситуація на світовому ринку цукру останніх років свідчить про суттєві економічні переваги для виробництва цукру з імпортного цукру-сирцю перед цукровими буряками, що має негативний вплив на економічну діяльність виробників українського цукру.
Слід зазначити, що цукор, вироблений із ввезеної сировини, дешевший за вітчизняний і, відповідно, знижує середню ціну. У чинному законодавстві є прогалина, яка дозволяє реалізувати цукор із сирцю за нижчою від мінімальної ціною, оскільки такий цукор не підпадає під визначення внутрішньої квоти „А”, а мінімальна ціна на цукор встановлюється для укладання угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в межах квоти „А”.
Також є масовим порушення вимог чинного законодавства у частині дозволу виробляти цукор із сирцю виключно за умови подальшого вивезення його за межі країни. Ще одним чинником зниження ціни є збільшення частки приватних господарств у загальному обсязі виробництва цукру, які реалізують свій цукор за більш низькими цінами.
Майже не відбувається модернізація застарілого обладнання цукрових заводів і запровадження нових технологій, а причиною