З надходженням врожаю сезону 2005/2006 р. олійні заводи почали працювати з перевищенням показників переробки порівняно з аналогічними на відповідний період минулого року. Станом на 20 березня в Україні виробили 377 тис. т сирої соняшникової олії, що приблизно в 1,2 раза більше, ніж на ту ж дату рік тому. Зрозуміло, що, крім прагнення переробити максимально можливу кількість сировини в період її масової пропозиції, прискорювати темпи роботи виробників олії примусила підвищена вологість соняшнику - через це його не можна довго зберігати. Обсяги виробництва соняшникової олії збільшилися й тому, що заводи брали в роботу навіть те насіння, яке через якісні показники відмовлялися закуповувати експортери. Але так тривало недовго. Прискорена переробка сировини незабаром обернулася її дефіцитом. Причому переробні підприємства почали відчувати брак сировини вже у грудні, тоді як у 2004/2005 р. дефіцит аналогічного масштабу дався взнаки місяців на два пізніше [4, с. 67].

З експортом соняшнику з України склалася зворотна ситуація: яскраво вираженого піка експорту, як це було в грудні 2005 р., у цьому сезоні не спостерігали. Очевидно, на самому початку маркетингового року експортери просто остерігалися закуповувати соняшник, якість якого не відповідає західним стандартам. Коли ж з'ясувалося, що за нинішньої кон'юнктури на світовому ринку можна збути соняшник і гіршої кондиції, то на внутрішньому вже почався його дефіцит. [22, c.154]

У сезоні 2005/2006 р. для експортерів соняшнику на світовому ринку склалися вигідні умови, але спочатку низька якість насіння, а потім його нестача в Україні обмежили поле їхньої діяльності. Сприятлива для продавців кон'юнктура світового ринку багато в чому пов'язана з неврожаєм насіння в більшості країн-виробників. До того ж Україна - один з великих світових постачальників соняшникового насіння - знизила обсяги експорту. Це вже диктує високі світові ціни, втім, не обходиться і без елементів спекуляції, коли європейські продавці прагнуть штучно підтримувати високу вартість свого товару.

З великою певністю можна сказати, що ціни на соняшник у Європі завищені, а дані про них віддзеркалюють не ціни реальних пропозицій, а, головним чином, уявлення трейдерів про те, якими вони могли б бути. Адже реально на ринку угоди щодо соняшнику укладаються вкрай нечасто.

Ситуацією, що склалася, можна було б реально скористатися, якби українські трейдери знайшли насіння для експорту. Причому експортувати соняшник за відносно високими цінами можна було б не боячись найближчим часом змін кон'юнктури світового ринку. Врожай в Аргентині не задовольнить високого попиту на насіння соняшнику на світовому ринку, тому ціни, якщо й знизяться, то лише на короткий термін, а потім знову почнуть зростати або принаймні залишаться на стабільно високому рівні. Втім, незважаючи на привабливі світові ціни, обсяги експорту соняшнику з України знижуватимуться і в останні місяці сезону перебуватимуть на мінімальному рівні - близько 1 тис. т.

Якщо в минулому сезоні виробництво соняшнику в Україні можна було впевнено охарактеризувати як експортно орієнтоване, то тепер ситуація змінилась. Адже олієжирові заводи зацікавили виробників насіння у тому, щоб збільшити їм продаж соняшнику, і стали основними його покупцями на внутрішньому ринку. Між іншим, вони не пошкодують. Високі внутрішні та світові ціни, а також зростаючий попит на олію роблять особливо вигідною переробку насіння всередині країни. Навіть якщо воно й не відмінної якості. Переробним підприємствам, на відміну від минулого сезону, не потрібно непокоїтися про реалізацію виробленого продукту. Адже зросло використання соняшникової олії для виробництва інших харчових продуктів (майонез, маргарин тощо), що примушує їх виробників закуповувати навіть низькосортну соняшникову олію.

Нині на ринку переважають пропозиції нерафінованої соняшникової олії, яку заводи отримали із сировини, закупленої власним коштом. На переробку насіння соняшнику за давальницькою схемою заводи отримують замовлення в основному від фірм, які надалі або експортують олію, або пропонують її на внутрішній ринок невеликими партіями - по10-20 т.

Взагалі, судячи з попиту, на ринку відчувається дефіцит пропозицій соняшникової олії, принаймні ціни на неї зростають. Так, на початку жовтня минулого року олію пропонували в середньому за 1550-1570 грн/т на умовах поставки EXW, при цьому зафіксовано випадки, коли мінімальні ціни на початку сезону взагалі опускалися до 1000 грн/т (EXW). Подорожчання продукту, яке почалося ще в листопаді, спричинилося до того, що на сьогодні мінімальні ціни пропозиції сягнули 1800 грн/т (партії від 60 т), максимальні - перевищують 2000 грн/т. Таким чином, від початку сезону оптові ціни на нерафіновану соняшникову олію піднялися приблизно на 80% [29, с. 45].

Незважаючи на статус світового постачальника соняшникового насіння та олії, Україна, хоча й у незначних обсягах, соняшникову олію все ж імпортує. Загалом за 2005/2006 р. Імпорт оцінювався в обсязі до 30 тис. т. Це були переважно дрібні партії, що їх перевозили "човники". Тепер слід очікувати збільшення загальних обсягів імпорту, втім, як і дефіциту олії на внутрішньому ринку в літні місяці. До цього спричиняться надзвичайно низькі запаси олії в країні наприкінці нинішнього - на початку наступного сезонів. Дефіцит пропозицій олії соняшнику на внутрішньому ринку, крім усього іншого, також обумовлений досить високими обсягами експорту олії, поки що не набагато меншими, ніж у минулому сезоні. Скасування з 1 лютого ПДВ на товари, що вивозяться з України до Росії, тільки сприяє цьому.

Нестачу соняшникової олії в Україні, найімовірніше, надолужать за рахунок імпорту інших видів олій. Таке припущення добре узгоджується з тенденцією, що накреслилася в поточному маркетинговому році, до