Можна зробити такі висновки, що резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед в спрощенні і здешевленні апарата керування, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт приводить до скорочення чисельності робітників, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація і механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація і механізація виробничих процесів дають можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників у промисловому виробництві.

Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також ощадлива витрата допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації устаткування і на інші господарські нестатки.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні утрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходу щодо ліквідації утрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва.

Масштаби виявлення і використання резервів зниження собівартості продукції багато в чому залежать від того, як поставлені робота з вивчення і впровадження досвіду, що мається на інших підприємствах.

4.1 Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої

продукції

Аналіз динаміки операційних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції відображено в таблиці 4.1.

Операційні витрати за попередній період становлять 8390 тис. грн., за звітний – 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на 7.27%. а матеріальні – на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша – 50%).

Таблиця 4.1 - Вихідні дані для аналізу операційних витрат

№ п/п | Показник | Період | Відхилення

попер. | звітний | абсо-лютні

(гр..2-гр.1) | відносні

(гр.3/ гр.1 х 100%)

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

1. | Виручка від реалізації продукції | 9167 | 10000 | 833 | 9.09

2. | Матеріальні витрати | 4030 | 4500 | 470 | 11.66

3. | Витрати на оплату праці | 2925 | 2975 | 50 | 1.71

4. | Відрахування на соціальні заходи | 1125 | 1145 | 20 | 1.78

5. | Амортизація | 150 | 200 | 50 | 33.3

6. | Інші операційні витрати | 160 | 180 | 20 | 12.5

7. | Операційні витрати разом | 8390 | 9000 | 610 | 7.27

Витрати зменшились на 1.66% завдяки тому, що темпи збільшення виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункта.

4.2 Аналіз впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої

продукції

Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартість одиниці продукції та структури виробництва.

Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого аналізу (див. Додаток А).

З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби, а позначимо їх буквами алфавіту.

У розглядуваному прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої – Б і Ж. Аналітичні розрахунки, що виконані за вихідними даними (див. Додаток Б).

За гр..3 (див.Додаток Б) для непорівнянної групи виробів замість середніх фактичних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції визначаємо відношення суми фактичних витрат на виробництво у звітному періоді до фактичної вартості продукції в попередньому періоді. У нашому випадку маємо 157,62 коп. (25,22/1600).

Сукупні витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднім зменшились на 1.52 коп.: у тому числі у групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.

4.3 Аналіз впливу складу продукції за віком її випуску на зміни витрат

на 1 грн. вартості реалізованої продукції

У ринкових умовах природним є прагнення підприємств оновлювати склад своєї продукції. На основі маркетингових досліджень підприємство відмовляється від виробництва застарілої продукції і розпочинає виробляти нову ( у нашому прикладі підприємство відмовилось від виробництва продукції Б, це тканини які не користуються особливим попитом. і почало освоювати вироби Є і Ж). При цьому нова продукція в початковий період може мати низьку рентабельність, а тимчасові витрати в подальшому компенсуються. Приклад впливу віку продукції на динаміку її собівартості

(див. табл. 4.4).

Група виробів за віком | Попередній період | Звітний період | Зміни показника витрат на 1 грн. (гр.3 / гр. 1) х 100%

коп. | відсоток до першої вікової групи | коп. | відсоток до першої вікової групи

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Є, Ж

1 – 1-2 роки