8 | Утримання та експлуатація устаткування | 9000 | 890 | -10 | -1.1 | -0.11

9 | Загальновиробничі витрати | 950 | 920 | -30 | -3.1 | -0.33

10 | Адміністративні витрати | 1350 | 1300 | -50 | -3.7 | -0.55

11 | Разом заводська собівартість | 9010 | 8900 | -110 | -1.2 | -1.21

12 | Витрати на збут | 90 | 100 | +10 | +1.1 | +0.11

13 | Повна собівартість р.п. | 9100 | 9000 | -100 | -1.1 | -1.1

Дослідивши в даній роботі питання аналізу собівартості продукції на прикладі ТОВ „Альфа” можна зробити наступні висновки:

Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшого поліпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємно ув'язані, визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.

Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обґрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу поводження витрат; установлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості; визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції; виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.

Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.

Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємствах.

ВИСНОВКИ

Аналіз комплексних витрат дозволяє виявити додаткові резерви зниження витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності виробництва. До складу собівартості товарної продукції входять комплексні витрати, що являють собою витрати по обслуговуванню виробництва і керуванню, витрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції, утрати від шлюбу; інші виробничі витрати; позавиробничі витрати. у кожну статтю комплексних витрат включаються витрати різного економічного характеру і призначення. При обліку вони деталізуються на більш дробові позиції, що поєднують витрати однакового цільового призначення, причому економія по одним з них не дає перевитрату по іншим. При аналізі відхилення від кошторису витрат визначаються не по статті в цілому, а по окремим вхідним у неї позиціям. Потім підраховуються роздільно суми перевищення кошторису по одним статтях витрат і економії по іншим. Тому при аналізі не можна проводити взаємне погашення відхилень шляхом їхнього підсумовування. На підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих видів продукції [ 2 ].

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань:

обгрунтування цін на вироби;

обчислення рентабельності виробництва;

аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах;

визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

На підприємствах, як правило, складають (обчислюють) планові та фактичні калькуляції. Перші обчислюються за плановими нормами витрат, другі – за їхнім фактичним рівнем.

Різновидом планових калькуляцій є так звані проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на разові замовлення, нові вироби на стадії їхнього проектування. Особливість цих калькуляцій у тім, що обчислення є приблизним за браком детальної нормативної бази.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв’язування таких методичних завдань:

визначення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць;

визначення калькуляційних статей витрат та методики їхнього обчислення.

В даний час при аналізі фактичної собівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних факторах. Економічні фактори найбільше повно охоплюють всі елементи процесу виробництва - засобу, предмети праці і сама праця.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) факторів:

Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

По даній групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. По кожнім заході розраховується економічний ефект, що виражається в зниженні витрат на виробництво.

Удосконалювання організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

Зміна обсягу і структури продукції, що можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносному зменшенню амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортименту продукції, підвищенню її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості.

Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відбивають вплив природних (природних) умов на величину перемінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

Галузеві та інші фактори. До них відносяться: введення й освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори.

Економічні фактори відбивають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, упровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці , скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і