Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладен
ня коштів у цінні папери
ЗМІСТ
Вступ
Теоретико-методологічні основи фінансових інвестицій
1.1 Основні завдання організації обліку фінансових інвестицій
1.2. Поняття та види інвестицій
Оцінка фінансових інвестицій
2.1 Оцінка фінансових інвестицій при придбанні
2.2. Оцінка фінансових інвестицій на дату баланса
2.3. Ризик інвестицій
Організація обліку фінансових інвестицій
3.1.Облік довгострокових інвестицій
3.2.Облік поточних фінансових інвестицій
Висновки
Перелік літератури
ВСТУП
Внаслідок формування ринкової інфраструктури виникають зовсім нові комерційні форми, комерційні банки комерційні центри. Велику роль відіграють біржі: фондові, товарні, валютні та біржі праці, брокерські фірми і контори. Все це потребує реформування банківського обліку й фінансової звітності.
Чітка побудова бухгалтерського фінансового обліку відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніки ведення. Підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і попереджень ризику у виробнично-господарській фінансовій діяльності підприємств, у системі інвестування, у зобов’язань довгострокових і поточних розрахункових операцій, у складанні балансу, фінансовій звітності, тощо.
Облік фінансових інвестицій надзвичайна важлива галузь сучасного інвестиційного ринка.
Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери.
Сучасні вимоги до фінансових інвестицій значною мірою ускладнюються. Тому варто пам’ятати десять правил для інвесторів:
Придбати облігації чи акції ведучих компаній у стійких галузях промисловості.
Купуйте лише такі акції, які зареєстровані на фондової біржі і які відповідають вимогам біржи.
Купуйте лише такі акції, які мали стабільність в доходах або дивідендах за 10 років.
Купуйте акції по меншій мірі 5 різних галузей промисловості.
Зберігайте порівняно однакову кількість акцій 8-10 різних компаній.
Зберігайте декілька акцій з низькими доходами як засіб примноження капіталу і майбутніх доходів.
Купуйте акції по ціні, нижчій за номінал (або трохи вищий за номінал)
Раз на рік продавайте хоча б одну акцію, вибравши найслабшу із списку. Перемістіть кошти у більш вигідну акцію.
Не розчаровуйтесь від окремих втрат, але слідкуйте за доходами чи втратами в цілому.
Підпишіться на одне з відомих фінансових видань.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
1.1 Основні завдання організації обліку фінансових інвестицій
Інвестиційна діяльність включає до себе придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери. Активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку для інвестора. Інвестиції - довгострокові вкладення капіталу в різні сфери та галузі господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку.
Державні інвестиції можуть здійснюватися з метою регулювання розвитку економіки. Вони фінансуються за рахунок податків, прибутків державних підприємств, емісії шляхом випуску внутрішніх позик уряду.
1.2. Поняття та види інвестицій
За обґектами вкладень коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації).
За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом інвестування.
Напрямі інвестиції являють собою інвестування, що опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони одержують цінні папери, що, випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційними або іншими фінансовими посередниками інвестиційних компаній). Зібрані в такій спосіб інвестиційні кошти ці посередники розміщують на свій розсуд - вибирають найефективніші об’єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.
За період інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.
Короткострокові інвестиції - це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів, тощо).
Під довгострокові інвестиціями розуміють вкладення розуміють вкладення капіталу не період понад один рік. Цей критерій застосовують у практиці обліку. Але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації. Інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізуються в такій спосіб: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.
За формою власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.
Приватні інвестиції - це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед - колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій “недержавними”, але в економічній теорії та практиці вживається термін “приватні”).
Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів.
Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.
Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб’єктами даної країни й іноземних держав.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.
Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів в обґєкти інвестування, розміщені в територіальних межах данної країни.
Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об’єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (до цих інвестицій відносять також придбання різноманітних
