фінансових інструментів інших країн - акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).
Наведена класифікація інвестицій відбиває найістотніші їхні ознаки і за необхідності може бути розширена залежно від підприємницьких або дослідницьких цілей.
ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1Оцінка фінансових інвестицій при придбанні
Інтерес інвесторів до вкладенню капіталу значно зріс в останні роки. Більші доходи поставили облігації у вигіднішу конкурентну позицію в порівнянні з іншими цінними паперами.
Аналіз облігацій, як правили містить такі фактори:
економічний стан компанії випускника та її місце в промисловості;
якість управління;
ресурси фінансування компанії і потенціал одержання доходу;
умови договору.
З інвестиційною діяльністю комерційних банків нерозривно пов’язані такі поняття, як банківський та інвестиційний портфель цінних паперів. Паїв та вкладень в інші компанії, здійснених за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні банку, з метою отримання доходів у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.
Завдання портфелю цінних паперів:
генерування доходів;
диверсифікація портфеля активів з метою зниження ризиків;
зниження податкових виплат;
можливість використання застави;
поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівнянно з іншими активами;
забезпечення гнучкості портфеля активів, оскільки за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;
стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу. Коли відсоткові ставки на ринку знижуються, доходність цінних паперів зростає і навпаки.
До складу банківського портфеля цінних паперів входить значна кількість фінансових інструментів, які мають різні характеристики щодо ризику, інфляції, системи оподаткування, правил обігу тощо, тому перед менеджерами банку стоїть завдання пошуку шляхів оптимізації структури портфеля цінних паперів та вибору стратегії його формування.
Інвестиційний портфель банку формується в результату проведення інвестиційних операції, під якими розуміють діяльність із вкладенням грошових коштів банку на відносно тривалий період часу в цінні папери, нерухомість, статутні фонди підприємств, колекції, дорогоцінні метали та інші об’єкти інвестування, ринкова вартість яких має здатність зростати і приносити власнику доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.
До складу інвестиційного портфеля банку входять як фінансові, так і реальні інвестиції. Фінансові інвестиції ? це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, корпоративні права тощо. Реальні інвестиції ? це вкладення коштів у матеріальні і нематеріальні активи.
Крім того, за характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора при виборі об’єкта інвестування і вкладення коштів.
Напрямі інвестиції - це інвестування, яке здійснюється через фінансових або інвестиційних посередників.
Згідно з нормами Закону України “Про банкі і банківську діяльність” банки можуть здійснювати прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та у відповідності з нормативно-правовими актами Національного банку України. Банки мають право здійснювати інвестиційну діяльність лише на підставі відповідного дозволу Національного банку України. В свою чергу необхідно визначити, що банк має право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного Банку України у разі якщо:
інвестиція здійснюється у корпоративні права і становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде включно діяльність з надання фінансових послуг;
регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановленням нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статусом яких передбачена повна відповідальність його власників.
Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.
На ринку цінних паперів у разі роботи з фінансовими інструментами усі види професійної діяльності банку можна класифікувати в такий спосіб: брокерська діяльність, дилерська діяльність, діяльність з управління цінними паперами, клірингова діяльність, депозитна діяльність, діяльність із ведення реєстру вкладників цінних банку паперів, діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.
Згідно з Положенням “Про порядок визначення справедливої вартості та зменшення корисних цінних паперів” затверженним Постановою Правління НБУ № 561 від 17.12.2003 р. та з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 355 від 20ю08ю2003 р. вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином:
торговий портфель цінних паперів;
портфель цінних паперів на продаж;
портфель цінних паперів, що утримуються до погашення;
інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.
Боргові цінні папері та акції, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотривалих коливань ринкової ціни, обліковуються в торговому портфелі банку. До торгового портфеля цінних паперів можуть бути внесені лише високоліквідні цінні папери. Переоцінка цінних паперів та нарахування процентного доходу здійснюється під час зміни їх ринкової вартості. У разі зміни наміру та здатності банку утримувати боргові цінні папери з метою отримання прибутку від прибутку від короткотривалих коливань ринкової ціни такі цінні папери можуть бути переведені з торгового портфеля до портфеля інших паперів на продаж
У портфелі цінних паперів на продаж можуть обліковуватись акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери:
- боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до дати їх погашення;
- цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових відсотків ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій;
- акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;
- фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;
- за наявність певних обмежень щодо обліку цінних паперів