Протягом останніх десятиріч практикою міжнарод-них економічних відносин опрацьовано кілька методів управління валютним ризиком. Йдеться про застосування системи хеджирування, яка криє в собі су-купність банківських, біржових і комерційних заходів стра-хування валютного ризику. Заходи з хеджирування зо-внішньоекономічної діяльності здійснюються на трьох рів-нях: транснаціональному (регіональному), міждержавному й міжфірмовому.

На транснаціональному рівні розробляється і реалізу-ється в рамках міжнародних економічних угруповань (МВФ, ЄВС та інших) глобальна система заходів, що визначає найзагальніші принципи й норми валютного ре-гулювання.

Із запровадженням «плаваючих» валютних курсів у прак-тиці міжнародних економічних відносин набула поширення система страхування від валютного ризику, що реалізу-ється на міждержавному (двосторонньому) рівні та рівні зовнішньоекономічної діяльності окремо взятих держав. Йдеться про заходи макроекономічного характеру — укла-дення міждержавних угод, діяльність у структурах ва-лютно-клірингових союзів, визначення режиму валютного регулювання та утворення внутрішньодержавної (націо-нальної) системи страхування від валютного ризику.

Найбільш розгалуженою й розмаїтою є система заходів щодо управління та страхування валютного ризику, що реалізується на рівні зовнішньоекономічної діяльності окремих фірм, корпорацій, банків — юридичних суб'єктів валютного ринку.

Теорія вважає, що валютний ризик виникає тоді, коли зміни валютного курсу прямо чи опосередковано вплива-ють на баланс доходів чи витрат окремих суб'єктів ринку.

Розрізняються три типи валютного ризику.

До першого типу належить ризик валютних операцій. Вказаний тип ризику може мати місце внаслідок змін у валютному курсі, що виникають у період між моментом визначення величини доходу за результатами певної ко-мерційної операції та моментом здійснення платежів в іно-земній валюті. В ньому випадку навіть відносно незначні коливання валютного курсу можуть досить відчутно впли-вати на очікувані суб'єктом ринку доходи за результатами його зовнішньоекономічної діяльності.

До другого типу відносять ризик перерахунків. Його ще називають балансово-валютним ризиком. Зміст цього різновиду ризику полягає в тому, що з урахуванням змін валютних курсів компанії вимушені переоцінювати свої обліково-балансові позиції, виражені в іноземній валюті. Зрозуміла річ, що такі непередбачені перерахунки можуть істотно змінити у будь-якому напрямку загальний баланс суб'єкта підприємницької діяльності, структуру його акти-вів і пасивів.

Третій тип — економічний, або конкурентно-валют-ний, ризик.

У даному разі під впливом змін валютних курсів ко-ригуються конкурентні позиції фірми на внутрішньому або зовнішньому ринках. її частка у структурі експорту чи імпорту. Система управління і страхування валютним ризиком має в собі три чільні структурні блоки, що за-безпечують комплексність підходу до зазначеного напрям-ку зовнішньоекономічної діяльності окремих фірм і ком-паній. Це, по-перше, блок заходів з прогнозування валют-них курсів, який залежно від масштабів і перспектив зовнішньоекономічної діяльності тієї чи тієї фірми містить розроблення коротко-, середньо- і довгострокових прогно-зів. Варто звернути увагу на високу ефективність цього виду діяльності: в умовах високої частотності валютних коливань прибуток отримується навіть тоді, коли безпо-милково визначається лише сама траєкторія розвитку ва-лютних курсів.

Теорією і практикою опрацьовано методики побудови валютних прогнозів. Усі вони мають опертям аналіз ди-намік курсоутворювальних факторів тієї чи іншої країни: динаміки цін, платіжного балансу, визначальних тенденцій структурної політики, резервних позицій, політичної ста-більності і та. ін. У цій системі широко використовуються елементи математичного моделювання.

Другий блок управління валютним ризиком пов'язаний зі здійсненням економічної оцінки його масштабів і мож-ливих у зв'язку з цим фінансових витрат, а звідси — визначенням відповідних функціональних заходів, планів і програм як тактичного, так і стратегічного змісту.

Оцінки валютного ризику, що здійснюються фірмами, як правило, охоплюють такі параметри:

а) визначення величини ризикового періоду;

б) визначення балансових сум активів і пасивів, що знаходяться під ризиком;

в) розрахунки структури і характеру втрат, можливих у майбутніх комерційних угодах і операціях, а також інші визначення.

Щодо оперативного і стратегічного планування, то воно здійснюється загалом на змінній основі з застосуванням системи поточного коригування заздалегідь визначених параметрів. Такі корективи можуть вноситися на підставі даних поквартальних, місячних, декадних або навіть що-денних спостережень.

Третій блок управління курсовим ризиком пов'язаний з визначенням методів і механізмів запобігання його на-слідків. Набір таких методів, напрацьований світовою пра-ктикою і використовуваний на рівні зовнішньоекономічної діяльності окремих суб'єктів валютного ринку, досить ши-рокий. Його докладний аналіз потребує спеціальних до-сліджень та узагальнень. Слід зважати й на те, що ком-панії — суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності — у своїй практиці звичайно використовують стратегію вибіркового страхування, за якою страхуються лише ті валютні опе-рації, по яких можливий ризик втрат перевищує ймовірний виграш. При цьому йдеться про глибоко індивідуалізовану систему заходів, яка відтінює специфічні особливості кон-кретного суб'єкта ринку.

3. Страхування валютних ризиків

Хеджування - це загальний термін, використовуваний для опису дій по мінімізації фінансових ризиків. Одним з таких ризиків є валютний ризик, тому будь-які дії, направлені на мінімізацію валютного ризику називаються хеджуванням.

Хеджер - це особа чи компанія, що усувають ризик шляхом відкриття тимчасової позиції на одному ринку і протилежної позиції на іншому, але економічно зв'язаному ринку, такому, як ф'ючерсний чи ринок забалансових інструментів.

Є два фундаментальних критерії, які необхідно враховувати при хеджуванні: по-перше, цінова перспектива і, по-друге, економічна доцільність хеджування. Це можна розглядати як процес керування ризиком, що включає прийняття рішень про те, коли і як використовувати для хеджування фінансові ринки (наприклад, ф'ючерсів) і чи використовувати взагалі. Переваги хеджування залежать від кваліфікації осіб, що приймають ці рішення.
Іншими словами, хеджування являє собою "дію по конвертації активів, деномінованих в іноземній валюті, у найбільш прийнятну для даної угоди валюту".

Хеджування всіх ризиків - єдиний спосіб їх цілком уникнути. Однак фінансові директори багатьох компаній