віддають перевагу вибірковому хеджуванню. Якщо вони вважають, що курси валют чи процентні ставки зміняться несприятливо для них, то вони хеджують ризик, а якщо рух буде на їх користь - залишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція.
Одним з недоліків загального хеджуванняя (тобто зменшення всіх ризиків) є досить істотні сумарні витрати на комісійні брокерам і премії опціонів. Вибіркове хеджування можна розглядати як один зі способів зниження загальних витрат. Інший спосіб - страхувати ризики тільки після того, як курси чи ставки змінилися до визначеного рівня. Можна вважати, що в якомусь ступені компанія може витримати несприятливі зміни, але коли вони досягнуть припустимої межі, позицію слід цілком хеджувати для запобігання подальших збитків. Такий підхід дозволяє уникнути витрат на страхування ризиків у ситуаціях, коли обмінні курси чи процентні ставки залишаються стабільними чи змінюються в сприятливу сторону.
Форвардні валютні контракти. Найбільш розповсюдженим способом покриття валютного ризику є купівля чи продаж іноземної валюти з постачанням у майбутньому. Форвардна купівля ґрунтується на договорі закупівлі-продажу іноземної валюти за обмінним курсом, обговореним в момент укладення угоди, у визначений термін у майбутньому чи протягом деякого майбутнього періоду. Подібним чином відбувається і форвардна продаж. Цей метод цілком виключає невизначеність щодо того, наприклад, скільки будуть складати суми майбутніх платежів і надходжень у національній валюті.
Захист від несприятливих змін валютних курсів - реальна перевага форвардних валютних контрактів над угодами "спот".
Необхідно вміти давати точне визначення форвардному валютному контракту.
Валютні контракти "своп". Валютний "своп" (currency swap) - валютна операція, що поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" з одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний строк на умовах "форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.
Використання валютних "свопів" досягло апогею на початку 80-х років, що було зумовлено такими обставинами:
політика багатьох центральних банків змусила комерційні банки здійснювати фінансування активів з "плаваючою" відсотковою ставкою зобов'язаннями теж із "плаваючою" відсотковою ставкою, а не за рахунок короткострокових депозитів;
надання взаємних позичок на міжнародних валютних ринках набуло спекулятивного характеру;
зниження відсоткових ставок сприяло зниженню ризиків за валютними "свопами".
В даний час розрізняють класичні операції "своп" та їх різновиди у виді опціонних, валютно-відсоткових "свопів" і т.д. Класичні "свопи" у залежності від послідовності здійснених операцій "спот" і "форвард" підрозділяють на репорт і депорт.
Репорт - це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах "форвард".
Депорт - це купівля валюти на умовах "спот" і продаж на умовах "форвард".
Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард-форвард", або "форвардний своп".
У разі укладення угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі, - датою завершення "свопу" (maturity).
Головна мета використання валютних "свопів" полягає в забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.
Технічно хеджування валютних ризиків за допомогою валютних "свопів" здійснюється через:
фіксацію валютного курсу на майбутній період;
організацію зустрічних грошових потоків.
Переваги у використанні угод "своп" перед чистими форвардними угодами:
при здійсненні валютного "свопа" завдяки регулярному обміну відсотковими (компенсаційними) виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;
використання "свопів" дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;
під кутом зору бухгалтерського обліку валютні "свопи" класифікують як забалансовий інструмент, тобто вони не відбиваються в балансі і на рахунку прибутків і збитків, що наділяє їх певними технічними перевагами.
Угода "своп" укладається через безпосередні переговори між двома сторонами або за посередництва банку, який стає для кожного з учасників угоди другою стороною. Переговори здійснюються телефоном із наступним підтвердженням їхніх результатів факсом (електронною поштою).
Валютні ф'ючерси. Фінансові ф'ючерсні ринки виникли як реакція на потребу в адекватних інструментах хеджування, що повинне розглядатися як їхнє основне призначення. Однак хеджери не є єдиними учасниками ринку фінансових ф'ючерсів. Спекулянти й арбітражери також беруть участь в операціях на цих ринках і, як буде показано надалі, грають дуже важливу роль для їхнього ефективного функціонування.
Укладення угод купівлі-продажу, виконання яких відноситься до майбутнього моменту часу, має досить довгу історію. Причина їхнього виникнення - необхідність для однієї чи обох сторін угоди застрахувати себе від несприятливих змін ціни (що стосується валютних ф'ючерсів - зміни курсу валюти) у майбутньому.
Валютні опціони. Опціон є інструментом, що поєднує як елементи хеджування, так і елементи заняття позицій. Він є зручним знаряддям у руках фінансового директора, у якого є певна думка щодо майбутніх змін обмінного курсу, але який не абсолютно упевнений, що напрямок змін буде таким, як він припускає, і бажає зменшити утрати, що можуть виникнути у випадку неправильного прогнозу.
Опціон (option) є своєрідною формою термінового контракту двох сторін - продавця і власника опціону, у результаті чого власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити або продати заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (чи на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом або за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього в залежності від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим опціонним контрактом, і забезпечити власнику опціону виконання умов контракту до завершення встановленого терміну. Тобто, коли контракт вже укладений, весь